…за три тижні до Помісного Собору я йшов у свій храм, де мені добре – Свято-Феодосіївський, яким керує мій духовний тато – архімандрит Makariote.
…біля його входу зустрів Митрополита Епіфанія – тодішнього керівника Білоцерківської і Переяславської єпархії мого рідного Київського Патріархату – єпархії, яка найбільш імпульсивно розвивалась…
Ми знайомі 10 років, тоді я навіть не думав, що Владика очолить нашу Церкву, проводив в соцмережах активну кампанію #мій_патріарх_Філарет, яку нині Блаженійший Епіфаній підтримував і на цій важливій в моєму житті зустрічі він за неї подякував. Але тоді сталось те, що сталось – Господу видніше…
Тоді отримав благословіння архіпастиря і спитав:
– Ну, як справи, Деспота, все добре? судячи з того, як істерять московити – думаю, так…
– Та все добре, – відповів Владика, – але це тільки початок, попереду перед нашою Церквою стоятиме багато викликів..
Нині ці виклики стають реальністю. Давайте ми, мирські люди, не будемо це коментувати, а просто будемо молитись за збереження, утвердження і світове визнання Православной Церкви України. З нами Христос!
