Доброго ранку, друзі!
Надворі вівторок, собитій всяких множество і колись наші онуки нам будуть завідувать, читаючи в яке інтересне врем’я ми жили. А ми їм будем казать: “Ну його к лихій годині оті інтересні времена. Краще жить спокійно, багато і нудно, як ви січас”. Але якщо нам з вами вже випало жити в такі інтересні часи, значить треба вести себе соответствующе. Щоб онуки дивилися на нас з уваженієм. Тому спокійно та впевнено включаєм кавоварки і чайники, вмощуємся зручно коло комп’ютерів і разом вникаємо у суть проісходящих собитій.
Самі яркі і обсуждаємі собитія цими днями проісходять в Нью-Йорку, но дід начне обзор не з Нью-Йорка. Дід, по устоявшійся традиції, розпочне з ростовського Донецька, де сьогодні вроді мають продовжитися слушанія по ділу Наді Савченко. Вимоги звільнити Надю потужним акомпанементом лунають і з Нью-Йорка, і з різних європейських столиць. При чому, шо інтєресно – із вуст політиків першого звена. Бо глупе Хуйло грубо порушив сразу кілька неписаних законів, які, среді прочого, гласять, шо заложніков захватувать нільзя. І дівчат обіжать нільзя, про це хлопчиків вчать ще виховательки в дитсадках. Хуйло же здуру взяв і порушив обидві ці заповіді.
Таким образом, для мірових і європейських політиків защищать Надю Савченко – одне сплошне удовольствіє. І одновременно великий плюс в глазах їхніх ізбіратєлєй. Например, почувши, шо свій голос на захист Наді возвисила даже не сильно швидко соображающа Могеріні, британський міністр у справах Європи, нєкто Девід Лідінгтон замислився. І, попивши чаю та почитавши новості, вирішив обойти оту Могеріні на віраже. Сів і вшкварив лічно Наді особистого листа, щедро оздобивши його англійськими граматичними викрутасами, що завжди свідчить про велику повагу до адресата. В листі висловив всячеське захоплення незламним героїзмом Наді і запевнив, шо правітєльство ЇЇ Велічества Надю в обіду нікому не дасть – в общим написав все, як положено. І позаботився, шоб текст листа попав у пресу, вдруг ізбіратєлі тоже почитають.
Парень отой Девід ушлий, не зря ізучав у Кембріджі історію. Послє Кембріджа, правда, влачив жалке существованіє работаючи в енергетичних компаніях тіпа British Petroleum, но кайфу там работать небагато. Разве шо зарплати великі. Заробивши грошенят Девід плюнув на перспективу стати енергетичним магнатом і вдарився в політіку. Зробив ставку на консєрваторов і, як бачимо, не прогадав. Отсюда робим несложний вивод, шо чуйка в того Девіда непогана, знає хлоп толк в політиці. Голосувать за нього не будем, нехай британці самі рішають, шо з тим Лідінгтоном робити. І європейці. Бо шото дідові підказує, шо Девід явно націлився на якусь вкусну посаду в будущому составі ЄК. А націлившись сообразив, шо мочить Хуйла і защищать Надю сильно помагає політичній кар’єрі.
Наведений дідом пример Девіда Лівінгтона весьма показатєлєн, бо далеко не лише він один включився в многоголосий хор, який вимагає звільнення Савченко. Хештег #freesavchenko підтримали ряд інших європейських та мірових політіков, а значить Надя Савченко, як ота Аліса з казки Керрола, продовжує стрімко рости, возвишаючись над ліліпутами-суддями і карліками-обвінітєлями. А возвисившись коордінірує огонь батарей, які луплять по голові лисого кремльовського сморчка, которий возомніл о сєбе невесть что.
Одновременно, діло Савченко самим нєпосредственним образом пов’язане з пануючою в Нью-Йорку атмосферою. Вихід Хуйла на трибуну ООН сопровождався брезглівими взглядами мірового сообщества, яке похукавши і протерши моноклі й лорнєти вопросітєльно уставилося на трибуну якби спрашуючи: “Ето оте саме Хуйло, которе утримує заручників, обіжає дєвочок і тепер собирається нам шото розказувать? Ну-ка послушаєм… Фі, яке воно гадке…”.
Руссіш-пропаганда єстєственно по-своєму інтерпретірувала гидливу увагу мірового сообщества, і радосно повідомило руссо-ваті, шо “всьо внімание человечетсва приковано к виступлєнию россійского лідєра.” Прогресивне людство дійсно удостоїло виступлєніє россійского підера нєкоторим вніманієм, но слушало його без якого би то не було пієтету. А проявило чисто побутовий інтерес до дзижчання комара, з яким нада шото дєлать. Бо ота падла кусається і п’є з людей кров.
Єстєственно шо делегації України і РФ обмінялися любезностями, демонстративно залишаючи зал засідань під час виступів, соответственно, Пороха і Хуйла, но іначе і буть не могло. Іначе скучающа ООН-овська публіка була б розчарована. Но ООНівській публіці скучать не прийшлося, в кулуарах наверняка живо обсуждалися всі ньюанси поведєнія Хуйла, в адрес якого під регіт іностранних дипломатів вживалися совершенно непрілічні вислови, які тягнуть одразу на нєсколько статєй УК РФ.
То єсть, дух злорадной недоброжелатєльності, який окружає Хуйла на 70-ій ГА ООН, в значітєльній мірі детермінований його тупим упрямством і в ділі Савченко – наша бойова валькірія уверенно держить паршивця на прицелє. Єслі би Хуйло був умним, він би позаботився, шоб убрать оту наводчицю з радаров міровой артілєрії, та просто відпустив її додому. Де Наді б прийшлося переорієнтіруваться на провінційних клоунів в українському Шапіто і вона швидко б стала нецікава для світової політики. Но Хуйло і ум – оксюморон, в чому ми в черговий раз пересвідчилися, послухавши його виступлєніє в ООН.
Саме виступлєніє детально і безжалосно розібране політологами на атоми, крупіци разума там нікому найти не вдалося. Дослідники знайшли там лише згусток комплексів малообразованого і психічно звихнувшогося лоха, которий возомнив себе дєятєлєм мірового масштаба. Як і всякий возомнівший о сєбе лох, Хуйло всіх вокруг щитає лохами, яким можна запросто впарити любу туфту: а давайтє создадім священний альянс протів тірарізма, соберем там тірарістів і будем сообща мочити тірарістів. А за це ви мене всі будете дуже уважати, любити. Бо американці нігадяї, які спонсірують міровой тірарізм і організовують цвітні революції і вообще вони сволочі! Дружіть зі мною, товаріщі американці, ну пожалуйста! Бо я не знаю, шо вам здєлаю, держіть мене семеро. А ООН вообще недосконала організація, тут собралися сволочі і підараси, но поскольку ООН создали в Ялті (котора російська) я ООН дуже уважаю і люблю.
Цей поток сознанія звихнувшогося дуралєя, який живе в іллюзорном міре вигаданої історії, немало потішив слухачів і дав додатковий дослідницький матеріал светілам міровой психіатрії. Дід лише зауважить, шо рішення про созданіє ООН приймалося не в Ялті. Сначала був Тегеран, потом Думбартон-Окс, потом Ялта, дальше Потсдам, а потом уже і Сан-Франціско. В Ялті ж рішалися вопроси роздєлітєльних ліній в Європі, судьба Польщі і шо дєлать з Японією. Сталіну вдалося проштовхнути нєкоторі із своїх замислов, но для цього Сталіну сперва нада було стать одним із победітєлєй у світовій війні. А який же з Хуйла победітєль? Такий же приблизно, як Іді Амін. Отой угандійський чувачок, внєшнє і умственно схожий на Януковича, який офіційно іменував себе Lord of All the Beasts of the Earth and Fishes of the Sea. Но обративши вніманіє, шо його ніхто за це не зауважав, рішив перемогти США у відкритій війні. І оголосив США війну. Тут-таки швиденько, пока американці не прокинулися і не довідалися з газет, що з ними воює мощна Уганда, оголосив себе победітєлєм і наградив себе очередним ордєном. Приблізітєльно таким же победуном, як Іді Амін являється і Хуйло – між цими дєятєлями вообще поразітєльно много общого. З тою лише різницею, шо Хуйло щитає себе дзюдоїстом, а Амін був боксером. Ну і в Аміна не було ядєрного оружія. Однако, обидва персонажі сказочні псіхи.
Но з псіхами нада шото дєлать і пока Хуйло ще не в клініці для душевнобольних, з ним приходиться мати справу главврачу Обамі. Хуйло дето вичитав в учебніках із вищої школи КГБ, шо в Америці всьо рішає презідєнт. І свято убіждьон, шо Обама – той слабачок, надавивши на якого можна всьо биренько порішать і викрутитися з западні, в яку Росія під радісний вереск “нам криш” всокчила півтора роки тому. Тому Хуйло так ісступльонно весь цей час добивався прийома у главврача. Хотя дєлав вид, шо нє больно-то і надо. Та добродушно улибався надписям “Обама – чмо”. Видно, думав цими написами зм’ягчити серце суворого главврача.
Чому Обама рішив прийняти Хуйла дідові неізвесно. Возможно тому, щоб обіжене Хуйло не добившись зустрічі з главврачом, могло піти гадити в інші палати. А также відновити громку стрілянину в Європі. Видно по цій причині і було прийнято рішення учініть пацієнту лічний осмотр. Про шо там главврач говорив з Хуйлом можна лише догадуваться: можливо дохтор даже подарив Хуйлу лучик надєжди, потребувавши взамін множество мелких услуг. Хуйло же, єстєственно, все поняв по-своєму і в бліжайше врем’я ми побачимо як іменно Хуйло інтерпретірував мудрі настанови главврача. Якщо Хуйло окончатєльно сконцентрірується на Сирії і намагатиметься не стріляти в Донбасі, значить рішив, шо йому все-таки вдалося впарити Обамі туфту.
Но ведь фішка-то в тому, шо американці хто угодно, лише не лохи. Американці й самі способні напихати туфти Хуйлу по самі гланди. Поетому не ісключено, шо Хуйлу відведуть роль оформітєля шляху нобелевського лауреата Обами до успішного завершення його другої миролюбивої каденції. Оздоблювати цей шлях Обами Хуйлу прийдеться трупами своїх солдат у далекій Сирії. Однако взамін Хуйло ніхрена не получить, бо ні санкцій з нього ніхто не зніматиме, ні анексії Криму ніхто не визнаватиме, і від виконання домовленостей Мінськ-2 ніхто не освобождатиме.
2 жовтня нормандське тріо собереться в Парижі і строго спросить в Хуйла нащот територіальної цілісності України. Про яку він так ніжно згадував в Нью-Йорку. Хуйло в ответ дурашліво лупатиме глазами, і шото намекатиме на договорьонності з Обамою. Меркель криво ухмильнеться і одьорне Хуйла, шо Обама тут ні до чого, Обама Мінська-2 не подписував. Обескуражене такою віроломністю Хуйло попробує перевести стрелки на Пороха, которий відітє лі не приймає на Банковій Моторолу і не обсуждає з ним актуальні вопроси современного міроустройства. Реакція ЄС, а потом і мірового сообщества на поведєніє Хуйла в Парижі тоже о многом нам скаже – єслі Хуйло бикуватиме, то нєізбежні нові санкції. А ведь крити то Хуйлу нічим – хунта позаботилася, щоб її часть мінського договорняка була виконана. Хунта єстєственно виконувала ті договорьонності ісключітєльно на бумазі, і ніякого практичного значення усілія хунти не мають. Но ведь на переговорах нада показать дукУмент. І Порох суне Хуйлу під ніс тєкст змін до Конституції – на, сматрі. А потом спросить – кагда п’єм горілку на совмесному кордоні в Луганській області? Новий год же не за горами.
Таким образом, друзі, ми бачимо класичний базарний кидок, проведений коварною міровиовою закулісою, в якому роль лошари заботліво відведена Хуйлу. Даже сам Хуйло вже сообразив, шо вимутити шото полєзне з ДНР-ЛНР не получається. Создається небезпідставне впечатлєніє, шо ігріва хунта ізначально й не собиралася йти на якісь уступки, а просто бавиться з московським дурачком, безсовісно користуючись симпатіями і підтримкою передових держав сучасності.
Хуйло не сразу сообразив, шо його розводять, бо головушка Хуйлуші приятно затуманєна льстівими рейтінгами та майстерними оральними ласаками всяких матвієнчих, памфілових і залдостанових. Но з часом даже до його скудного умішки наконєц дошло, шо в Мінську його розвели, як селюка. Хуйло зглотнув обіду, перевів тяжолий взгляд на уважаємого Петра Алєксєєвича і рішив оставить пока новоросійську партію недограною. А шоб заставить мірове сообщество з собою щитатися, розпочав нову гру вже на сирійській шахівниці. Де він колись переграв Обаму і з тих пір тішить себе приятними воспоминаніями.
Но времена міняються, а світ тоже резко змінився. Не в останню чергу завдяки усіліям Хуйла. І не в лучшу для нього сторону. Після 1 березня 2014 року ніхто з Хуйлом ні о чом договарюватися не збирався і не збирається. Світові лідери у той день окончатєльно зрозуміли, шо Хуйло недоговороспособен. А всі переговори і зустрічі – не більше, ніж разговори з душевнобольним тірарістом, якого нада стримати, шоб воно не стріляло і не вбивало живих людей. І разговори ті йтимуть до тих пір, пока не сложиться подходяща обстановка, шоб обезоружити псіха і запакувати в красіву смірітєльну рубашку.
Стратегічно рішення про судьбу Хуйла прийнято, а яка іменно тактика буде міровою закулісою примінятися– то вже поле чистої творчості. Но при любих обраних ними прийомах у Хуйла нема шансів викрутитися з цепких дружественних об’ятій американців. І Обама тут совершенно ні при чому.
Тут доречно згадати слова небезізвесного Черчіля, який утверждав, шо американці – такі ріб’ята, шо все і всігда роблять правильно. Правда, сперва перепробують всьо остальноє. А Черчіль знав, шо казав. Так і Хуйла американці сначала перепробують в разних позах, возможно даже на лічном прийоме в Оральном кабінєтє, а потом і викинуть на смітник Історії. А потом колись престарелий і отставной Обама сяде на лавочу думаючи о чом-то свойом, і зітхнувши та крекчучи від подагри покладе Хуйлу на могилку букетік польових квітів. Бабушка Меркель на щедро обгажену злорадними паломниками могилку Хуйла вряд лі ходитиме. Вона женщина брезгліва.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
