Ні, Росію не повернули в ПАРЄ. Ні, санкції проти Росії не скасували.
- Що сталося?
У 2017 році Росія сказала, що повернеться в ПАРЄ лише якщо Асамблею позбавлять санкційних повноважень — здатності самостійно застосовувати санкції.
В результаті затяжних боїв у квітні 2019 року ПАРЄ ухвалила «резолюцію Кокса», де таки погодилася розробити спільно с Комітетом міністрів (КМРЄ) спільну санкційну процедуру. Нашим депутатам вдалося лише вставити в резолюцію поправку, що нова процедура не замінить наявні повноваження ПАРЄ, а доповнить їх.
Сьогодні КМРЄ ухвалив рішення, яким каже Асамблеї: так, ми теж готові розробляти спільно таку процедуру.
Наші опоненти намагалися в рішенні КМРЄ не згадати, що нова процедура не замінює, а доповнює стару. За це була бійка, але ми спільно з партнерами це положення для себе вигризли.
Вони також намагалися ухвалити рішення консенсусом, щоб імітувати мир і злагоду. Але не змогли. Україна і ще п`ять країн проголосували проти.
П’ять, а не тридцять п’ять, тому що довкола цього рішення збіглися інтереси багатьох країн. Не всі ті, хто голосував За, хотіли допомогти саме Росії, там перетин різних інтересів, від ПАРЄ і без російського питання у багатьох підгорає. Ми працювали з ними, шукали компенсатори, але перетягнути на свій бік не вдалося, бо їх інтерес їм був важливіший, і на виході таке рішення.
- Що це означає?
— Ні, Росію не повернули в ПАРЄ; — Ні, санкції проти Росії не скасували; — Ні, Рада Європи не дозволила РФ брати участь у виборах нового генсека; — Ні, жодні правила цим рішенням не змінені.
— Так, Комітет міністрів своїм рішенням зробив політичний крок до виконання умови Росії; — Так, це позитивний розвиток подій для Росії; — Так, Росія насправді далеко не повністю задоволена рішенням, бо воно сформульоване так, що його можна викрутити в різні боки, і вони це знають; — Так, тепер ПАРЄ має або ухвалити потрібні Росії зміни до правил процедури, або не ухвалити.
- Чому так сталося?
Тому що світ змінюється і стає дедалі жорстокішим. Він цінує лише гроші, броню і технології.
Тому що дві ключові столиці Європи вирішили будь-якою ціною ухвалити потрібне їм рішення.
Тому що для ухвалення цього рішення декілька гравців вдалися до цинізму, маніпуляцій правилами і фактами. Колись я напевно таки розкажу про це, а наразі я все ще дипломат, тому мовчу.
- Що хоче Україна?
Щоб наш інтерес був врахований.
Щоб для повернення до ПАРЄ Росія зробила свій внесок у розв’язання кризи. Насамперед, має звільнити політв’язнів.
Щоб Рада Європи залишалася сильною, а не зґвалтованою.
- Що далі?
Далі нашим опонентам до кінця червня треба пройти довгий і складний шлях. Ми разом з партнерами будемо гальмувати їх рух.
Опоненти дуже сильні та рішучі. Я не знаю, скільки ще ми зможемо їх стримувати. Але я вирішив робити так, як щойно у фінській сауні (тут в готелі є і я зайшов після засідань).
Заходжу, сиджу. Поруч суворі фіни. Дуже пече. Фін піддає пару. Ще піддає пару. Я люблю сауну і витримую високі навантаження. Але фін піддає пару. Стає реально важко. Фін піддає пару і патякає з сусідом по-своєму. Я вже ледь витримую, але твердо вирішую: вийду лише після нього. Він ще двічі піддав. Я ледь не знепритомнів. Але витримав тиск і вийшов після нього.
Такий ось гельсінський досвід. Ним і буду керуватися.
