Сергій Мазур: Пройшло більше року з моменту замаху на мене.

0
84

Що з того часу змінилось особисто для мене? Нічого. Я знав, що щось подібне колись станеться. Жив з цією думкою тоді і живу зараз. Надто багато було ворогів і погроз. Саме тому я за пару років змінив своє місце проживання у Києві більше півтора десятка раз.

Причина тому – постійне стеження, було кілька невдалих нападів. Я до цього всього звик. Нікому крім своїх не казав. Бо від кого чекати допомоги. Не від поліції ж, яка активно замовчувала і зливала всі напади на інших.

Але знаєте, що для мене стало несподіванкою? Граната до моєї сім’ї. Поранення мого батька. Коли його, а не тебе. Закривавлена квартира. Очікування в операційній. Виживе чи не виживе. Крові було втрачено дуже багато. Лише потім лікар вийде і скаже, що тато народився у сорочці. Його врятувала чисто випадковість. А ще – дуже швидкий приїзд лікарів.

Як ж мені було соромно вперше побачити батька після операції.
Почути оце “Я ж казав”.
Кожного дня я ходив до нього в госпіталь. Кожного дня бачив його закривавлені ноги. Більшість уламків залишаться в його тілі назавжди. Його крок назавжди залишиться дуже повільним і тяжким. Дуже болючим. Кожного разу я маю йти поряд з ним лише по ліву сторону. З іншого боку він вже ніколи не почує. А найважливіше і найтяжче – це його постійний панічний страх, що все повториться.
Тільки не з ним уже, а зі мною.

До чого я це пишу?

У мене не вкладається в голові як після всього цього можна відпускати убивць, частина з яких зараз в кращому випадку вдома на арешті, а інша дивним чином втекла і в розшуку. Як можна взагалі не шукати організатора, який постійно в Києві. Як можна взагалі забути про замовника. Резонанс пройшов. Тим більше з Києва суди засунули за сотню кілометрів. Прокуратура і поліція видихнули з полегшенням. Невже покарання убивць можливе лише за наявності телекамер і постійних акцій?

Завтра о 14:30 буде суд у Переяславі. Там будуть обирати запобіжний захід трьом виконавцям: Акімову, Вірченку, Павленку. Вони завдяки плідній співпраці суддів і прокуратури уже на цілодобовому домашньому арешті. Завтра їх будуть намагатись випустити на нічний. Без електронного контролю. Його навіть і зараз немає. Ні в кого. “Поліція не може забезпечити”. Контроль за ними слабкий. На нічному – його взагалі не буде.

Rouslan Riaboshapka Андрій Нєбитов, скажіть, що мені робити, якщо і ці втечуть? Чи можна діяти не по закону? Бо він не працює. Убивць не шукають. Тих, що колись посадили, відпускають. Я більше не хочу, щоб ніхто з моїх рідних постраждав.

Джерело

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here