Вчора Oleksandr Goral розповів про цікавий випадок із життя колективу свого підрозділу (“Донбас-Україна”, якщо що).
Командир посоромив перед строєм колишнього правосекторівця, вияснивши, що той брехав побратимам про участь у боях в Широкіно і не мав бойових виїздів узагалі.
От у нас учора на вечірньому шикуванні була ідентична ситуація.
Я вже писав, що частина 39 омпб виходила з оточення під Іловайськом. І хоча нині в підрозділі лишилось всього два десятки свідків цих подій – раз-у-раз якийсь ідіот дозволяє собі бахвалитись і розказувати байки про свою героїчну участь в боях.
Реальні ж ветерани відносяться до пам’яті про Іловайськ дуже серйозно і болісно реагують на кожен випадок пиздабольства щодо цього в батальйоні. Брехунам публічно пояснюють, що в разі рецидиву – їм банально битимуть морди.
«Кончене чмо, бухає тут блять всю службу, бої не застав, а дємбєльнеться і буде рвать на собі рубашку, який він пиздатий воїн і як города штурмував», – резонно каже ДРГшник з моєї кімнати.
Власне, вчора і став свідком публічної екзекуції одному з балаболів. Виглядало доволі жорстко, але справедливо.
До чого це я? Учасники бойових дій з нашого боку – не суцільне тусовка янголоподібних героїв-правдорубів. І з-поміж демобілізованих завжди буде відсоток дегенератів чи алкоголіків (зазвичай ці категорії збігаються – поки тенденція така), які заради уваги чи додаткових привілеїв будуть брехати, не червоніючи, про свою службу і участь в боях. Тому будьте пильні й уважно придивляйтесь до тих, хто кричить найгучніше – справжні ветерани не люблять говорити про це з цивільними взагалі.
Ну і сподіваюсь, що на кожного брехуна оперативно знайдеться відповідальний атошник, який матиме відповідні знання і бажання поставити придурка на місце.
