Саботаж і підпілля – єдиний шлях націоналіста за режиму Порошенка

Мирні протести і за минулого режиму не були ефективними.

Носилися з темою “цеглинка по цеглинці”, “мирний ненасильницький спосіб” всякі відсічі і демальянси.
Ми ляжемо на морозі під прокуратурою, і хай через нас переступають прокурори по дорозі на роботу; ми пройдемо велелюдною ходою по 30-градусній жарі, під гору – і режим здригнеться, казали всілякі чокнуті або хитрожопі форматні.
Опа винаймала ходунів і мерзликів (були й добровільні), засуджувала провокаторів, відмежовувалась і здавала їх цим… міліціянтам.
Вот… тепер же ж ці всі мирні протести є небезпечними. Це вам не балбєс Янукович. Тепер стали ось кидати під варту навіть за прихильність до партії або за стосунки з радикалами. А радикали, канєшно ж фошиствуючі, тепер усі, хто протестує. При чому, якшо яник поняв, шо нацыоналізм ето болєзнь, після яйця, то нинішньому і яйця нинада. він ше на Банковій 1 грудня 2013-го поняв, шо ми за подонкі.
Газету оно вчора купила в новусі. а там журналізд з мерикпнського видання The Wall Street Journal расказує, як тяжко порошенку боротися з фошиствуючими радикалами.
Тому я так вважаю, шо час мирних протестів скінчився. Немирних – поготів. Лише підпілля, бойкоти, саботажі і диверсії матимуть ефект. Но ми ж шолє диверсанти? Як писала одна френд, метод під кодовою назвою “пойди в село, отрави колодец и не попадись”.
Небагато патріотыв згодні бути невідомими патріотами. Кого не влаштовує – будуть сидіти.
Нє обольщайтєсь, Пэтя нас не боїться. Він боїться того, хто хоче рейдануть його владу. Він же знає, як він її отримав. І з нає, шо не один він такий умний