Доброго ранку, друзі!
Ото завжди так – лише людина увійшла в робочий ритм, аж надворі знову п’ятниця. Заварюємо каву-чай, вмощуємся зручненько і дивимся з чим передове человечество та його жалка пародія в ліце РФ вступає в перші вихідні осені 2015 року.
Прогресивна громадськість світу продовжує пристально наблюдать за ситуацією навколо удержуємих Хуйлом українських заручників, періодично з’являються офіційні заяви лідерів країн і міжнародних організацій з вимогами негайного звільнення Сєнцова, Савченко та інших полонених. На днях такі заяви пролунали з боку Госдєпа США, а вчора у Копенгагені вісім міністрів іностранних дєл північноєвропейських та балтійських країн даже прийняли по етому поводу спеціальну заяву. Все це свідчить, шо міжнародний котел кипить та булькає, грозя ошпарити всіх причетних до незаконного утримання заложників. Генєрал Маркін, которий работає в слєдкомі РФ говорящою попкою, сильно сміявся учора над заявою Госдєпа, шутліво предположивши, шо американці збираються звільняти Надю силами свого спецназу. Посмотрім як етот дурачок сміятиметься на скам’є подсудімих в Гаазі.
Між тим учора з’явився сигнальний екземпляр книги Наді Савченко, презентація якої планується дето через тиждень. Книга правдива, неудобна і приваблива, як власне і її автор, а вихід книги дуже своєвременний. Бо за тиждень суділіще над Надєю продовжиться і їй, среді прочого, вменятимуть в вину незаконне пересєченіє кордону. А от у книзі Надя чітко розказує, як все було насправді. Отже її книга не лише літературний твір, а і юрідічеський документ, яким Надя розмазує по стінці слєдственний комітєт РФ, а многих дєятєлєй поімйонно. Оті дєятєлі многоє б віддали, шоб їхні фамілії там не упоминалися, но дєло сдєлано і в історію вони вляпалися дуже для них неприятну. З далєко ідущими печальними для них послєдствіями.
Тєм временєм Хуйло усілєнно притворяється крупним міжнародним дєятєлєм і с етой целью всячеськи обхажує Китай. Учора Хуйла показали по тєлєвізору китайським гражданам, китайські гражданє осталися довольні. На фоні монументального Сі Цзіньпіна московський карлік виглядав нещасним і пожованим. Без шуток – дід не понімає куди дивляться толпи помощніков і референтов Хуйла, но піджак на ньому був вроді його з сортіра витягли. Хотя, може це така хитра задумка – виглядать на тлі китайського господіна подчоркнуто нєлєпо і жалко, може тоді імператор Поднєбесной сжалиться над убогими і візьме економіку РФ на буксір.
Но, відімо, ухіщренія путінських іміджмейкеров осталися напрасними, ні о чом существенном Хуйло з китайцями не договорився. Про шо убедітєльно кричить практично повна відсутність победних реляцій об очередних проривах російско-китайского сотруднічества. Упоминається лише, шо подписано 30 двосторонніх документов, но повного списку тих епохальних договоров дід не найшов. Значить прячуть. А раз прячуть, значить стісняються. І ми розуміємо чому – то все сплош меморандуми і протоколи, которі нічого не варті, а подписуються для “галочки”, шоб пустить пиль в глаза простодушній общественності.
Робиться обично це так – адміністрація Хуйла дає указаніє правітєльству РФ подготовіть содєржатєльноє наполнєніє візіта В.В. Хуйла в КНР, правітєльство розсилає в усі міністєрства і ведомства соответствующі грозні указанія. Кожен міністр понімає, шо нада прогнуться і начинає наярювать тєлєфон китайського колєги та упрашувать його подписать хоть шо-небудь, любу фількіну грамоту. Бо іначе В.В.Хуйло, нє найдя в списке подписантов фамілії того ілі іного міністра, подумає, шо він хреново працює.
В китайських міністров та же сітуація – кожному мандаріну хочеться прогнуться перед імператором. В ітоге, затрахані документообігом і циркулярами міністєрські чиновніки копіпастять тєксти пустопорожніх фількіних грамот по півтора аркуші кожний, в якому общими бла-бла-бла говориться про намеренія развивать сотруднічество. Потом така фількіна грамота в двох автентичних екземплярах кирилицею та ієрогліфами вкладається в красіву папку, і з тою папкою під пахвою міністр поспішає в аеропорт, шоб показать Хуйлу як він тяжко трудиться на ниві развітія отношеній із Китаєм. А во врем’я візіта, в присутствії глав государств і при большом стєченії журналістов, проходить урочиста церемонія подписанія трьох десятків фількіних грамот. Всі міністри роздувають щоки, стараясь не заржать. Бо всі ті чиновніки до послєднього референта понімають комічність і даже повну абсурдність ситуації.
Нєчто подобноє проісходило на прошлой нєдєлє в Газпромі, бо Міллєру нада позарез показать Хуйлу, россійской общественності і світу, шо разговори про газовоє сотруднічество з Китаєм не просто разговори. А оті разговори облєчені в строгі рядки офіціального дукумента. Китайці довго зітхали і крутили носами, а потом сказали – ну, ладно, давайте подпишем ще один меморандум. Кажеться вже дванадцятий по щоту. Ілі двадцять п’ятий.
Потом Хуйло ходив гоголєм в стайке нєсколькіх презідєнтов, які тоже прибули в Китай з протянутими руками і ізлучав радость по поводу, шо імператор Сі сажав васала Пу по праву руку від себе. Хотя це не помішало презідєнту Венесуели обійти Хуйла на повороті і вициганити в імператора Сі 5 млрд долларов на карманні розходи. Хуйлу оставалося лише завістліво лупать глазами.
Глянувши на список учасників торжеств в Пекіні дідові кинулося в глаза кричаще отсутствіє однієї країни, на яку Хуйло молитися має і обхажувать всячеськи. Бо єслі і є в світі країна та народ, які щиро люблять Росію, то ето не Китай, не Казахстан і даже не Білорусь. Ето В’єтнам. Який позавчора тоже празнував 70 річницю Перемоги, а также 70-ту річницю проголошення Незалежності. Поскольку хитрий старик Хо Ші Мін правильно підгадав момент, коли ту незалежність проголосити. І проголосив незалежність В’єтнаму 2 вересня 1945 року, сразу після того, як свій розмашистий підпис під Актом про капітуляцію Японії поставив генерал Дерев’янко, родом з Косенівки, що на Уманщині.
Але мова не про Дерев’янка і не про Уманщину. А про В’єтнам. У которого з Китаєм болєє чим сложні отношенія і в’єтнамці в масі своїй сприймають шаманські танці Хуйла вокруг Китая з нєодобренієм та подозрітєльностью. Таким образм геніальне Хуйло нічогісінько не добившись від подобострасного заігріванія з Пекіном втрачає чи не єдиного, по-справжньому сочуствующого Росії союзніка. Хотя Хуйлу по-відімому на це начхать, не для того він прийшов у цей світ, шоб плодить вокруг Росії друзєй і союзніков. А якраз наоборот, і вже добився на путі ізоляції РФ нємалих успехов.
Соєдіньонні Штати Америки меж тєм пользуються глупостью Хуйла і консолідірують вокруг себе дружественні страни й народи. Посилюється, к примеру, віковічна дружба американського й кубинського народів – держави недавно обмінялися посольствами.
Посольства посольствами, но мрії Хуйла повторить фокус Микити із ядєрними ракетами под носом у Америки не суждєно збуться. Више дід згадав про В’єтнам і згадав ось чого – Камрань. Ето база ВМФ В’єтнама, яку создав СССР і якою до 2002 пользувалася і Росія. Потом Китай актівізірувався в районі спорних Парасельських островів, які В’єтнам щитає своїми. Москва тут же попросилася обратно в Камрань, хотя Хуйлу начхать на В’єтнам і на його проблеми з Китаєм. Хуйлу приятно осознавать, шо в нього є ще одна база в акваторії Тихого океану. Но нє тут то було. В’єтнамці вдруг вперлися і не пустили Хуйла на Камрань. Чого вони вперлися в Москві так і не поняли, но догадуються. А хитра улибка посла США в СРВ Теда Осіуса какбе намекає. І той факт, шо США зняли 40-річну заборону на постачання у В’єтнам оружія тоже лягає в общу копілку подозреній, чи не мутять прокляті американці шото там і з В’єтнамом.
Мутять і правильно чинять. Бо у В’єтнама положення сложне – над ним нависає півторамільярдний економічно могутній Китай, а це, скажу вам, друзі, похлєще ніж угроза Україні з боку нещасної 140-мільйонної Росії. В’єтнамці давно подозревають, шо на Росію надєжди тщетні, а Хуйло учора ці подозренія убедітєльно підтвердив. Таким образом, в’єтнамці винуждєні заігрувать із США, і там зараз закрутився такий хитромудрий вузол, в якому Хуйлові із його скудним умішкой, годі розібраться. Дід давно і злорадно чекає, коли вже нарешті Хуйло влізе в той тихоокеанський капкан, щоб йому пообривало все, шо в нього в силу преклонного возраста безполєзно висить.
Тєм временєм Саудовська Аравія, удовлєтворьонно отмічаючи, шо Хуйло в вопросі Сірії надьожно ув’яз, а його двусмислєнні реверанси в адрес шиїтського Ірану консолідірують проти Росії практично весь арабський світ, нарощує свою політичну вагу в регіоні. Учора його саудовське велічество достопочтєнний Салман Абдель Азиз аль-Сауд (да продліт Аллах єго дні) прибув у Вашингтон, даби скоордінірувать свої дєйствія з американським імперіалізмом. Сьогоднішні переговори з Обамою предполагають широкий порядок денний: від Ірану і Сирії аж до Йемена, но красной нітью через всі переговори наверняка пройде обсуждєніє анамнеза Хуйла, которий умудрився наслідить у кожному з цих проблемних питань. І шото дідові здається, шо за результатами переговоров Хуйлу не поздоровиться. Спокойно наблюдаєм.
Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
