Росія не зможе більше спонсорувати кримчан

ПО БЛОКАДІ КРИМУ.
Я зараз далеко, зі своїм підрозділом, але всі мої думки там, в районі Чонгару, з тими хлопцями – татарами і українцями, що зараз блокують Крим. Дуже сподіваюся, що нам буде наказ поїхати туди хоча б на коротку ротацію. Я там точно стану у нагоді, бо маю досвід стояння на блокпостах

Блокаду, ясна річ, повністю підтримую. Велика ганьба, що це не було зроблено раніше, причому державою, а не просто ініціативними громадянами.
Кажуть, що за добу блокади у пробці встали 800 фур. Скільки ж їх туди зайшло за ці півтора року?

Тому ж у нас досі ганебна “АТО”, війна, не названа війною, що наша влада весь цей час продавала харчі кримським окупантам і купляла вугілля у донецьких колаборантів. І тим, і другим, і владі, і наближеному до неї бізнесу було дуже зручно. Така собі несправжня війна.
А наші хлопці гинули по-справжньому. А мирні мешканці, на фронті і в тилу, страждали по-справжньому. І зараз ми нарешті почали руйнувати цей їхній комфорт на крові.

Приємно спостерігати за істерикою вати. Їхні порівняння з блокадним Ленінградом свідчать, що вони починають сприймати усе всерйоз. Хоча б пару тижнів тепер протримати блокаду – і… кримчани побачать, чи зможе Росія, яка “врятувала їх від АТО”, елементарно забезпечити їх найнеобхіднішим. Хрущов, що б про нього не казали, ідіотом не був і розумів, що забезпечувати Крим з Росії ду-уже незручно.

Вата вже пише про “геноцид”, “голодомор” і про те, що ми, замість наповнити Крим якісною продукцією і туристами і тим зберегти український вплив у регіоні, “відігруємось” на простих мешканцях Криму.

Запам’ятайте, друзі і недруги: за все і завжди, за свої і чужі гріхи, платить народ, і тільки він. Решта, не народ – просто не мають стільки, щоб заплатити.

Платять же прості мешканці Донбасу, по обидва боки від лінії зіткнення, за те, що кримчани вітали Путіна.
Платимо ж всі ми за те, що хтось покликав на нашу землю війну.

Кримчани боялися “АТО” – але ж війна загрожує лише тим регіонам, частина населення яких взялися за зброю проти своєї держави. А просто НЕ ДАВАТИ НАШЕ ТИМ, ХТО ПІДТРИМУЄ НАШИХ ВОРОГІВ – наше невід’ємне право. І навіть обов’язок.

З давніх-давен люди перед прийняттям важливих рішень молилися і постилися. Піст прочищає мізки і налаштовує на думки про високі, небуденні речі. Тож хай постяться і обирають. І влаштовують голодні бунти, за які болітиме голова у Путіна. Це йому бонус буде. На додачу до Донбасу і Сирії, і всіх віджатих раніше територій.

І ні про що їх не питати. Ніяких поки що референдумів, навіть найчесніших. Бо нині це вже не той Крим, що був у нас віджатий півтора роки тому. Бо проукраїнське населення звідти змушено було втекти. Росіяни з Росії – навпаки, заїхали.

Повернути Крим – просто як річ, як мобільник, віджатий гопником. Гопнику, відповідно, по пиці (бо міжнародні менти продажні і від суду він відкупиться). Повернути додому біженців. Зомбі-прибульців – за поребрик. Далі – 5 років нормальної проукраїнської політики. І два роки підготовки до референдуму. З рекордною кількістю міжнародних спостерігачів. От тоді і побачимо, чиїм насправді є Крим. І закриємо це питання назавжди.

Олена Білозерська

Загрузка...