Росія має більше приводів відмовитися від кирилиці, ніж Україна

Ідея переходу в українській мові з кирилиці на латиницю має право на життя. У багатьох країнах, в тому числі і пострадянського простору, цей процес тільки почався.

Але окрім ідеї ніхто не почув якоїсь конкретики: навіщо це взагалі потрібно, які плюси і мінуси цієї історії? А мінуси точно є. Крім незадоволення населення ще є фінансова сторона. Тому що будуть величезні витрати на переклад документів, на зміну табличок на вулицях, на зміну мап, на спеціалістів, які напишуть словники. Це неймовірний обсяг роботи. Враховуючи те, що у нас в країні 40 млн населення, і є безліч законів, які треба перекладати, назв, документів, установ. Я можу оцінити цей пласт роботи приблизно у 3-4 млрд доларів. І обсяг роботи років на п’ять, не менше.

Ми не побачили аргументів навіщо переходити на латиницю. Заявлений крок, щоб бути подалі від Росії, має право на життя, але виглядає дуже сумнівним, враховуючи те, що більшість населення спочатку не підтримає цю ідею і буде потрібна дуже велика і довга інформаційна державна кампанія. Ми не отримали конкретних плюсів і мінусів цієї ситуації. Тому зараз про цю ідею можна говорити лише у такому форматі – сформувати загальнонаціональну дискусію, потрібно чи не потрібно. Це може бути першим кроком у такому переході, але я не бачу справжнього інтересу держави у цьому.

Від Росії можна йти десятками шляхів одночасно, і це може бути один із них. Але є і більш дешеві, прості і вигідні для нас речі. І я не дуже розумію сенс це робити саме зараз. Можливо після довгої інформаційної кампанії, після того, як будуть підраховані всі плюси і мінуси, про це можна буде говорити.

Але поки що ця ідея такого ж рівня відповідності до реальності, як і ідея зробити так, щоб Дніпро плив в іншу сторону і затоплював половину Росії. Тобто ідея має право на життя, але як це реалізовувати, навіщо, скільки знадобиться часу і грошей ніхто не знає. Тому ми можемо одночасно обговорювати обидві ці ідеї, і шанси на реалізацію, що одної, що другої будуть приблизно однаковими. Тому потрібна конкретика.

Більшість держав колишнього Радянського союзу, які переходили з кирилиці на латиницю, не мали довгої історії писемності. В них писемність з’явилась відносно нещодавно, за сотню – дві сотні років від нинішнього часу. І для них цей перехід не був критичним, не перекреслював всю історію.

А ми можемо казати про те, що на наших землях кирилиця виникла, саме наші праукраїнські документи були вперше написані кирилицею. Ця писемність супроводжує нас вже тисячоліття. І я не бачу величезного сенсу відмовлятися від цієї писемності, тому що вона власне наша.

Дивно виглядає – на наших землях кирилицю придумали, ми її перші використовували і використовуємо до сих пір. І тепер, після того як її запозичили інші країни, включаючи Росію, через 500 років після створення писемності на нашій землі, ми вимушені від неї відмовлятися, тому що росіяни теж її використовують? Хай вони відмовляються.

Я не дуже розумію логіку процесу, вона не дуже правильна. Якщо ми хочемо відокремитись від Росії, то можливо треба проводити більше інформаційної кампанії про те, що Росія не має морального права використовувати кирилицю? Логіка така ж сама. Вони її запозичили в нас, а не ми в них.


Загрузка...