Доброго ранку, друзі!
Надворі в нас середа, робочий тиждень вийшов на пік, рухаємось далі й держим рівний темп. Робота, однак, роботою, а про ранкові удовольствія забувать нільзя. Тому заварюєм собі й колегам каву чи чай і вмощуємось зручненько. Ітак.
В ділі Наді Савченко продовжуються “слушанія”, а на самом дєлє – сеанси форменого іздєватєльства адвокатів над “свідєтєлями” сторони обвінєнія. От шо должен чуствувать “свідєтєль”, який то лі в силу служебних об’язанностєй, то лі просто здуру рішив нємного полжесвідєтєльствувать к в’ящей славе России, а тут його беруть і жестоко бросають на поталу розумним і хижо налаштованим адвокатам. До того ж опитним бойцам інтелектуальних фронтів.
Вчора адвокати особенно зверски істязали Алєксєя Мірошникова – вполнє созревшого тридцятилітнього нєдотьопу, показанія якого брехня від першого й до останнього слова. Бо він якоби і був тим воділой, який сердобольно підвіз Надю Савченко, ще й нібито дав їй на дорожку 15 тисяч рублів. Сама Надя вопросів тому Мірошникову не задавала, просто попросила підійти ближче до камери, шоб його вніматєльно розгледіть. Дід думає, шо Надіного взгляда отой брехунець до скону не забуде. А ми берем і гарненько записуєм імена і хвамілії лжесвідєтєлів до списочку. Божий суд – це канєшно харашо, але дача ложних показаній ще й уголовно преслєдуємоє дєяніє. Тому ретельно й скрупульозно – до списочку.
Упом’януті слушанія – лише перша часть марлєзонського балєта, де сперва танцює сторона обвінєнія, а адвокати лише бросають репліки із залу. Далі мають відбутися часть, де главну роль на сцені ісполнить тріо адвокатов. Ця часть має бути ще цікавішою і ще сильніше зарядить мірове сообщество праведним гнєвом і нєгодованієм з приводу ожидаємого обвинувачувального вироку, яким Наді присудять якийсь абсурдний срок.
Тєм временєм, з різних джерел до нас доходять упорні слухи, шо Хуйлуша питається включити задню і нащупує варіанти повернення Наді Україні. Як і коли це станеться, ми ще побачим, інтрига вірогідно зберігатиметься принаймні до кінця року. Хунта учуяла слабинку Хуйла і єстєственно знахабніла. Та требує повернення всіх без виключення українців, яких Хуйло держить в заложниках. Називаються імена і Сенцова і Кольченка і ще ряду ізвесних та не дуже громадян. Дід так собі думає, шо тут не треба скромнічать і на захист наших громадян хунта має встати в полний рост. Лічно діда дуже турбує судьба всіх громадян України, в том числє і Януковича, і Азарова та інших жертв Хуйла, которі зараз сумно нидіють в Росії, калатаючи зубами в ожиданії своєї участі. Дєдушка вважає, шо Януковича і Ко треба турботливо перевезти в Україну і предоставить їм возможность відбувати пожизнєнне заключеніє на рідній землі. Не можна залишати в пазурах у Хуйла і цих прекрасних людей. Ми ж не звірі якісь.
Судорожні попитки Хуйла включить задню наблюдаються і в інших вопросах повестки дня Мінського договорняка, що помітно і в существенном сніженії бойової активності в зоні АТО, і в договорьонностях синхронно відвести оружіє калібром менше 100. Перевозбуждьонні українські патріоти не могли спокойно наблюдать за судорожними трепиханіями Хуйла і само собой понятно, шо усмотрели в них зраду. І подняли привичний шквал паніки й істєріки. Вообще, єслі би в світі проводилася Олімпіада з паніки й істерики, то збірна України брала би всі призові місця з первой попитки. Залишаючи панікйорів та істєрічок з решти країн світу далеко позаду.
Такий успіх українських істєрічок і панікйорів не міг оставити равнодушними їхніх колег по ту сторону фронту. Перевозбуждьонна публіка в ДНР-ЛНР більше місяця завістліво наблюдала за ревом і прокльонами, які переможно ширилися українськими інтернатами, а вчора їм нарешті терпець урвався. І в сєтях ДНР-ЛНР піднявся такий істерично-панікйорський вой, а в адрес Путіна полетіла така кількість прокльонів і обвінєній «всьо пропало» та «нас слівают», шо українські істєрічки пристижено замовкли, а наші доморощені панікйори заздрісно чухають потилиці – отето уровень!
Повод для паніки й істєріки в сєтях ДНР і ЛНР той, шо вожді сіпаратістських дятлов согласилися вчора перенести вибори на лютий місяць. Казалось би – ну й шо? Але повторюся – перенесення виборів лише повод до істеричних завивань. Причина ж у іншому. Вона в тому, шо Хуйло вже явственно став на зибку дорожку систематичної й послідовної здачі “русскаго міра”, бо січас ґеймер Хуйло увльокся новою ігрушкою. Де можна не лише стріляти, но также літати і бомбити. На цьому тлі перенесення под диктатом Києва дати виборів стало мощним толчком для масового унинія й депресії в рядах сіпаратістської публіки, одурманеної руссіш-пропагандою. Секс-ідолу ДНР Бабаю впору одягать сарафан і кокошнік, квецяти губи помадою і ревниво, плачучим тоном, вопрошать Хуйла прямо в глазок телекамери: «На кого же ти меня поменял, Вова-а-а?». Весь світ знає, що Хуйло поміняв Бабая на Асада, всюди над цим потішаються, но лише в ДНР-ЛНР факт адюльтера Хуйла визиває відверту депресію і паніку. А также процес десакралізації верховного бога всєх русскіх міра – Блядіміра Красно Хуйлишко.
За цим процесом наблюдати не лише цікаво, але й пізнавально. Бо наблюдаємі цими днями симптоми розчарування ДНР-ЛНР в руководстві Росії являється первой ласточкой і репетицією майбутнього розчарування Хуйлом на широких просторах всієї Росії. Від любві до ненависті, як ізвесно, один шаг. А чим сильніша любов, тим лютіша буде ненависть. Хоть би пам’ятник князю Владіміру в Москві достроїти встигли. Щоб було потом, шо з грохотом свергать.
Тим часом Хуйло болт ложив на страданія обескуражених юнітов у ДНР і ЛНР, його та ігрушка більше не інтересує. Бо там в ході гри приходиться рішать таку кількість квестів, осягнуть які в Хуйла мозгов не хвата. Тому він вдарився в, як йому здається, простішу гру – Сирія. Но ґеймер з Хуйла нікудишній, він ще не сообразив, які секретні уровні заложили разработчики тої гри.
Пока шо западні демократії у безстижому зговорі з бліжнєвосточними монархами проводять осторожну політіку постєпенного глубокого втягування Хуйла в зибкі піски Сирії. Для цього іспользуються любі подручні обстоятєльства, такі як случайні зальоти російськах самольотів у воздушне пространство Туреччини. Воспользувавшись цим поводом, нємедлєнно собирається НАТО і разражається гнєвними “ай-яй-яй” та сверкая глазами виражє “встривоженность”.
Одновременно, в Саудовській Аравії раз’ярьонні мулли рвонули джалабеї на груді і здвинувши тюрбани набік та істошно воп’я оголосили Росії, а заодно і Ірану священний газават со всєми витєкающими. В перекладі з ближнєвосточного на дипломатичну саудовський газават означає «нєкотору обеспокоєнность»
Для Хуйла НАТО – як красна тряпка для бика, після їхньої «встривоженності» Хуйло вошол у воїнственний раж іще сильніше. Саудів Хуйло тоже не любить, почти як НАТО і давно мечтає отомстити Ер-Ріяду за за горькіє сльози Сєчіна.
Таким образом, синхронний демарш НАТО і арабів-сунітів удався, Хуйло азартно наростив кількість авіаударів, у ЦРУ довольно улибаються і посилають в Пентагон поздравітєльні смски.
Тут ми можемо не сумніваться, шо дєйствуя совместно і согласованно Запад і Восток продовжать і далі дрочити Хуйла, заботясь, однако, шоб не перестараться і не вспугнуть дядю Вову раньше времені. Бо на повестке дня самий інтригующий вопрос – пошле Хуйло в Сирію сухопутні войска, чи не пошле.
Тут мнєнія аналітіков розділилися пополам і стали діаметрально протилежними. Одні кричать і доказують, шо Хуйло сухопутні войска в Сирію не пошле, бо він же не совсєм йобнутий. Другі аналітики їм яросно возражають, шо обізатєльно пошле іменно тому, шо йобнутий. Таким образом, спор авторитетних мірових політологов крутиться зараз вокруг вопроса про стєпень йобнутості Хуйла.
Дід так собі думає, шо як би Хуйло не куражився, скільки б Сирію не бомбив, а без сухопутних операцій всі його усілія будуть напрасними. Це Хуйлу наверняка вже на пальцях роз`яснив його генштаб і тепер вопросітєльно на нього дивиться в ожиданії приказов. Пока шо Хуйло обіщає, шо наземних військ Росії в Сирії не буде. Бо надіється огранічіться верними Асаду войсками. Яких, однако, як не крути, не хватить для відновлення контролю за територією Сирії.
А Хуйло ж не просто так подався в Сирію. Має ж бути хоч якийсь проміжний результат. Просто обороняти алавітський анклав – мелко й недостойно великого правітєля, яким щитає себе Хуйло. А захватить всю Сирію – сложно і без войск, одними авіанальотами, вообще невозможно. Шо же дєлать?
В создавшемся положенії у Хуйла може бути лише один осязаємий результат войнушки в Сирії – овладєніє всім світовим телеефіром. Шоб всі на світі говорили лише про нього. Похер шо говорили, але шоб говорили і не забували. Єслі для цього нада буде послати в Сирію войска – Хуйло пошле не задумуючись. А єслі сирійської слави буде мало, Хуйло відкриє нову базу де угодно, хоть в Білорусі. Хоть воєнно-морську, на березі Двіни.
І канєшно Хуйлу дуже вже хочеться увійти в історію в качестве полководца і завоєватєля. Сталін оно Берлін брав, Алєксандр І вообще Париж узяв, а Хуйло по ітогам 15-літнього правлєнія може похвалиться разве шо Дебальцевим. Нехарашо… А ще хуже, шо мірові рейтинги дружно похерили Хуйла і вже не щитають його вліятєльним. Лєді Гага вліятєльна, а Хуйло – ні! Гдє же ето відано?
Завість правіт міром – казав хтось, не помню хто. Хуйло завідує лєді Гага, а лєді Гага завідує Аделі. А українські панікйори заздрять лугандонським і готуються взяти реванш за своє вчорашнє унізітєльне пораженіє. Скоро ми неодмінно почуємо нові раскати паніки й істерики у виконанні визнаних вітчизняних майстрів цього жанру. З якого приводу? А я знаю? Наші панікйори й істєрічки в олімпійській дисципліні «влаштування паніки й істерики на абсолютно порожньому місці» взагалі поза конкуренцією і не знають собі рівних в цілому світі.Закальонний і добре тренований народ.
Здається Ростислав Чопик у своїх «Менталітетах» інтелігентно називає цю українську особливість «схильністю до апокаліптичних рефлексій на інформаційні повідомлення» (може не дослівно, давно читав). Дід не такий інтелігентний, як пан Чопик, тому скажу по-простому – «панікйорів та істєрічок нада пиздить ломом». Висказався.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас
