Про радників. Чи про речників

Останнім часом в Україні активізувалися вони. Вони стають головними ньюзмейкерами, авторами сенсацій, гостями ток-шоу і зірками фейсбуку.

Вони – це радники. Особливо зростає вага радника, коли він заводить собі фейсбук. Тоді взагалі пиши пропало. Як правило, ніхто точно не знає, що вони там радять своїм шефам, і де закінчуються повноваження цих загадкових посадовців, але коли це хвилювало пересічного українця?

Складається враження, що головна функція радників українських високопосадовців – говорити те, що треба сказати народу, якому хочеться змін і реформ, а офіційним особам сказати не можна. Чи то через те, що ще рано, чи через те, що неточно, чи через те, що далеко не всім сподобається. Тому і говорять про це радники. Переважно позаштатні. А що? Якщо все добре вийде, то «ми ж про це вже давно заявили!», а якщо щось піде не так, то завжди можна сказати: «А де ви чули офіційну заяву вповноваженої особи?» Судячи зі всього, така трошки ризикована роль радників влаштовує, адже більшість з них і так має досить сумнівну біографію з купою плям, тому ще парочку можливих проколів не будуть катастрофічними. А красуватися перед софітами і роздавати інтерв’ю – его гріє, електоральну вагу збільшує, а якщо все піде за найліпшим сценарієм – то можна і офіційну посаду з часом отримати.

Один відомий радник голови однієї дуже важливої служби чудово стрибав кар’єрними сходами за всіх президентів України – був і прес-секретарем серйозних структур, і послом в кількох країнах, і в секретаріаті президента світився, і очолював оргкомітети величезних проектів, де розпилювалися величезні гроші. Сьогодні він своїми заявами вбиває краплі довіри, які були у однієї з ключових галузей – IT-сфери – до його служби і, відповідно, до влади взагалі.

Радник одного з міністрів, хоч і смішить весь інтернет своїми фоточками, вже встиг конвертувати свою посаду в депутатське крісло. Його пафосні дописи у фейсбуку продовжують радувати мережевих фанатів, його персона не зникає з телеекранів. А от коли на новій офіційній посаді прийшлося оприлюднювати декларацію – прокол вийшов дуже серйозний. Але ж про це в фейсбуці необов’язково писати? А люд простий за шквалом нових сенсаційних одкровень швиденько забуде про сумнівну фінансову історію радника.

У нас в Кривому Розі теж є відомий радник. Документів про його призначення вже колишнім головою ОДА ніхто не бачив, але це ніколи не заважало нашому герою активно і переважно скандально висловлюватися під цим титулом. Зазвичай, ці заяви з’являлися на сумнівних сайтах, але ж більшість фанатів перевіряти авторитетність і правдивість висловлювання не буде. Особливо, якщо радник в камуфляжі і брутально матюкається.

А ще ж є один колишній радник президента сусідньої держави, який з регулярністю, що лякає, розкриває нам всі таємниці і ексклюзивно радить тепер вже не своєму колишньому босу, а нам, як же ж нам жити і що робити. Чи збуваються його прогнози – це теж чомусь багатьох не хвилює. Радує, що популярність його поступово падає, але все одно, в критичні моменти його аналітика час від часу випливає в новинних лентах.

Якщо почитати Положення про радника Президента України (а білшість інших згадок про функції радників інших посадовців дуже схожі на цей текст), то головною функцією радника є власне радити: розроблювати та вносити пропозиції, аналізувати ситуацію, моніторити інфопростір, брати участь в консультаційних зустрічах. В нашій же реальності радники скоріше перетворюються на речників. Причому від кого вони «речуть» – чи від свого патрона, чи від себе – як правило, невідомо. Схоже, це влаштовує всіх. Радники-речники можуть, користуючись прив’язкою до високопосадовця, розкрутити себе. Надуваючи щоки, козиряти тіпа серйозною посадою, при цьому не парячись щодо лексикону і перевіряння фактів. Високопосадовці ж, в свою чергу, можуть використовувати радників, щоб не своїми устами дати певні сигнали суспільству. А потім, в разі, якщо щось піде не так, злити радника. Але ж кожен з них сподівається, що це не про нього.

Юлій Морозов