У мене єсть подозрєніє, шо дні через два Садовий з Гриценком посваряться (традиційно через якусь херню) – така вже у них натура. А взагалі Андрій Іванович – безумовний лузер.
Бути мером найтуристичнішого міста України – що об’єктивно не його заслуга, а креативу і праці сотень львівських підприємців, з яких він дере безбожні побори. Але репутаційні плюси політично діставалися йому. Майже все це згоріло на Грибовецькому сміттєзвалищі. Разом із живими людьми. А що лишилося – дотліло на згарищі його заяви, що в мери він не іде. Якась чудернацька логіка: я не іду в мери, бо я десять років мер, нічого зробити не можу, бо мер нічого зробити не може, тому іду в президенти, але тепер я не іду в президенти.
Бути лідером цікавої команди – але здати її у найвідповідальніший час заради збереження обличчя при жалюгідно низьких рейтингах (це істинна причина, про яку сказати він боїться). Забрати у цієї команди шанс пройти до парламенту.
Бути політиком із лозунгом «візьми і зроби», але побоятися щось зробити, коли йому пропонували пост віце-прем’єра, а потім навіть прем`єр-міністра. Говорити про «зроби» і боятися відповідальності.
Бути борцем за мораль з «маленьким Ісусиком» – як він себе подає – але споювати львів`ян і гостей цілодобовими наливайками (у Львові всі знають, що це бізнес Андрія Івановича).
Бути власником першого в країні успішного суто інформаційного каналу («5 канал» ще з часів НБН був все-таки більше у форматі інформаційно-розважального). Але, даруйте, просрати цей успіх, перетворивши його у дешевий зливний бачок.
Із жалюгідно низькими рейтингами.
Такими ж маленькими, як у Садового-політика.
Щиро жаль його виборців. Знаю серед них нормальних людей, які в нього щиро вірили.
