У навечір’я свята Богоявлення голова ВР Андрій Парубій підписав Закон №4128-д, яким вносяться зміни до Закону “Про свободу совісті та релігійні організації” в частині зміни релігійними громадами підлеглості.
Попередньо Андрію Володимировичу довелося в черговій раз вигнати бісів із Новинського. До речі, через те, що для Парубія сеанси екзорцізму стають вже звичним ділом, думаю при зустрічі подарувати йому розп’яття та забезпечити пляшкою святої води на волонтерських засадах. В кожного свій фронт і свої демони. А Андрій Володимирович у кріслі спікера досить непогано себе проявляє, тому потрібно подбати про його захист.
Мета цього боговгодного Закону – спростити перехід церковних громад з однієї (неканонічної та ворожої) конфесії до іншої (проукраїнської та визнаної світовим православ’ям), щоб не допустити сутичок за церковне майно. Безумовно, Закон цей надзвичайно актуальний та допоможе вирішити конфлікти мирним шляхом на законодавчій основі. Тепер релігійні громади можуть вільно змінювати свою конфесійну приналежність . Для цього потрібні голоси 2/3 членів релігійної громади, що прийшли на повноважні збори, згідно Статуту.
Раніше мені доводилося консультувати релігійні громади, які бажали втекти з альтернативного патріархату до Київського у 2014 -2016 роках, повірте, це був якісь адъ та південні куріли, приходилось за допомогою голів сільрад вичавлювати зі зборів “паломників”, які приїздили, щоби підтримати своїх “братів і сестер, хворих МП на всю голову”. Нам самим з громадою довелося свого часу десять років поневірятися по судах, щоби відстояти право власності громади на своє майно. Тепер буде набагато простіше.
Також в Законі прописано, що ” Частина громади, незгідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником”, тобто якщо якась (менша) частина громади не згідна з рішенням більшості громади – вона може укладати нову громаду, реєструвати її (вже як частину РПЦ в Україні), та укладати договір з канонічною громадою і домовлятися про почергові богослужіння.
Гарний Закон, боговгодний, правильний. Це вочевидь зрозуміло кожному не придавленому опоблоком. Але. Знов є одне але. Для прийняття цього Закону ледь вистачило голосів в ВР – всього 229 “за””. Зрозуміло, що 35 колишніх регіоналів з опоблоку були категорично проти. Депутати від “Родины” (“Батьківщини”) дали всього 9 голосів, бо були відсутні в залі в цей момент разом із своєю лідеркою. Це я все пишу не через свою природну мізантропію, а просто щоби до наступних виборів не забути.
А процес іде. Процес переходу громад в ПЦУ. Вже перша сотня є. Це мало якщо зважати більше ніж 12000 парафій МП в Україні, але це в середньому аж по три в день. І якщо такій темп буде підтримуватися (а я впевнений, що він буде ще швидшим), це означає що за 11 років, тобто до 2030 року, коли Україна вже стане повноправним членом ЕС, жодної парафії МП не буде на наших теренах. Запам’ятайте цей твіт.
А поки що Президент поїхав до Ізраїлю і там, серед інших, запланована зустріч із Патріархом Ієрусалимським Теофілом ІІІ, з яким буде обговорювати процес визнання ПЦУ. Так що визнання Української Церкви з боку Єрусалимської не буде довготривалим.
Зберігаємо спокій, чистимо кулемет та обираємо розп’яття для сеансів екзорцизму.
