Навіть наш кат може бути патріотом спільної держави

Я вчора була вражена і приголомшена, коли дізналася, шо в серпні минулого року під Іловайськом загинув слідчий, що займався за Яника політичними справами.

Так, він керував обшуками у Білозерської, в результаті яких вона позбулася техніки, зв’язку і унікальних фото-відео матеріалів. Він був ініціатором взяття під арешт моєї дочки Ганни Сінькової. Він проводив обшук в моїй квартирі. Він вів справу чоркомівців Богдана Тицького та Олександра Лазаренка, прес-секретаря Київської “Свободи” Кирила Бабенцова. При затриманні і під час допиту останніх жорстоко били. Він фальшував допити свідків. Зокрема, написав протокол допиту про дії дівчат біля “вічного” вогню, буцімто вони там насмітили, що викликало глибоке обурення сторожа меморіалу. Сторож на суді це спростував (про сміття власне). Він давав дозвіл на відвідування моєї дочки невстановлених осіб, які виводили її до слідчої кімнати і залякували проблемами, прес-хатами, прикрощами для мами і бабусі, якщо вона не назве їм певних прізвищ, не дасть певних показів і не зізнається в участі у підпалі офісу партії регіонів. Він пішов у відпустку під час досудового слідства, через що я не мала змоги брати дозвіл на побачення.
Весь цей час я бажала даному слідчому, капітану міліції, люстрації і не знала, що він давно загинув під час виходу з Іловайського котла в складі батальйону МВС “Миротворець”.
Добровільна участь капітана міліції Дмитра Цуркана у захисті України троха поламала мій шаблон “мусорапідараси”. Але не повною мірою. Зокрема є такий момент: у всіх некрологах, які я знайшла, про нього пишуть, як про слідчого Одеського РОВД.

Якого Одеського? Колись він викликав на допит ще одного громадсько-політичного діяча, Олексія Ярославцева. Ось що писала тоді Білозерська: ”
Олексій пояснив, що він мешкає і працює в Одесі, і запропонував провести офіційну зустріч у цьому місті. Слідчий відмовився. “Заради вашого допиту я не поїду в Одесу” – заявив Дмитро Цуркан.”
А в некрологу написано: “У 2001 році з відзнакою закінчив Національну академію внутрішніх справ України. З жовтня 2001 року по травень 2014 року працював слідчим в УМВС України в Одеській області.”

І от не хочеться танцювати на кістках, але ось що подумалося. Наші слідаки чистять собі біографії і здобувають корочки учасників АТО. Декотрим щоправда не щастить. Бо АТО це таке діло… ніхто не знає, шо там і коли відбудеться.
Хоча більшість мусорів здобувають корочки навіть не наближаючись до зони бойових дій.
Ну, я вчора розстроїлась, чесно кажучи, що саме він загинув. Я одразу почала згадувати, як він все ж таки не забрав мій комп, а тільки Анькін. Почала згадувати, що під час народної люстрації в березні минулого року він вибачився на відеокамеру перед політпереслідуваними… Я собі подумала, що все ж таки світ не чорнобілий і навіть наш кат може бути патріотом нашої спільної держави… Ну, багато про що я думала в зв’язку з цим.

Тетяна Близнюк