Доброго ранку Україна! Субота.
Багато слів.
Кожна дія потребує окрім завзяття і щирості, ще й розуму та мудрості з досвідом.
Я вважаю себе націоналістом, може хтось вважає інше, то його право. Націоналізм вже не молодий політичний напрямок, але на мою думку не розвинутий не тільки у нас. Історики чи політологи можуть зі мною сперечатися, то їх справа, вони більше книжок читають. Я ж суджу по ділах та наслідках.
У нас частина націоналістів зупиняються в діях на рівні гарматного м’яса революцій. Їх доля принижується до лайок та сварок на мітингах. Я не кажу, що мітинги зайві. Ще як необхідні. Вони потрібні і для того, щоб привернути увагу суспільства і влади. Мітинги чи віче це критичний важіль контролю і над суспільством і над владою. Саме вони вимагають за собою політичних дій або влади, або представників суспільства. А політика то вміння домовлятися і проводити свою ідею серед безліч інших, і дуже часто то не буває одразу тому стратегія дрібниться на тактичні ходи. Чи в нас то є? Чи бачу я те в націоналістах? На жаль не дуже.
Колись Чумак, депутат від “Удару” сказав: “Ви думаєте, що закон треба тільки написати, і все? Ні, потрібно витрати багато місяців, щоб провести його через комітет, довести його значення до інших депутатів, заручитися підтримкою різних політичних сил. Це праця політика, будь якого. Де все те у нас націоналістів? Вибачте не бачу.
Левченко з місця кричить поправки до законів, котрі маже жодної не прийняли в Раді, а на трибуну видирається заради критики уряду Яценюка, крикнути геть. І жодного разу в бік влади Порушенка. Він що не знає, як працює кабмін, що в ньому 10 міністрів від Порошенка і вони виконують накази адміністрації президента, а не прем’єра. І тільки троє міністрів від НФ, які до речі зробили реформи в своїх мінстерствах. В результаті трибуна в Раді для нього лише діє як самопіар, та й то невдалий, бо його запальні крики вже ніхто не слухає. В результаті пустота, а ліпше б політична праця за законами політики, котрі б привели до результату, а не пустого галасу та гасел.
На ютубі є чудова лекція Міхальчишина про добровольчі батальйони в Германії та їх провал у політиці.. Вам стане багато зрозуміло і про те що у нас зараз йдеться. Мало добровольчого чи націоналістичного руху у вигляді бойових дій чи мітингів, ще потрібно політичне вміння, досвід, працювати з різними прошарками суспільства. Коли Черчиля після війни не вибрали в прем’єри він дуже образився. Як так, казав він, я виграв війну, і така подяка ! Але англійці мудро прийняли рішення, є час розкидати кміння , а є час збирати, є час воювати, а є час налагоджувати мирне життя.
https://www.youtube.com/watch?v=Jyh_I_RpV_I
Я не розумію чому націоналісти не продовжують боротьбу зі справою Януковича? Вона живе і відновлюється у повному об’ємі Порушенком. Зате всі навалилися на Яценюка. Це що сліпота?
Чому націоналісти заради України, а не себе не спробують об’єднатися , з народним фронтом, з Самопоміччу, з Ляшко. з іншими супільними рухами в боротьбі з покращеною партією регіоналів? Що для них важливіше свій ретинг чи Україна? Я не бачу політичних дій. Зате бачу колони, котрі біжать по вулицях Києва і кричать “долой Яценюка!”. А включити клепку, або хоча б просто прочитати газети або інтернет де Луценко прямо заявляє, що є три кандидатури на місце перм’єра, Саакашвілі, Гройсман і Яценюк.
Яценюка приберуть ті, хто кричать у відставку уряд. І щотоді? Просто по червоному килимку проведуть до диктатури Порушенко. Тоді вся влада буде в його руках. Вони цього не розуміють? Алеце ж як 2*2=4. То чому? Може політична домовленість з паном Порошенко? Це і є політична мудрість? Але ж Порушенко, як Путін , з ним жодна домовленність не варта обгортки цукерки.
Тоді що це? Це мабуть і є дитинство або молодість націоналістичного Руху, де всі сили та запал витрачаються в мітингах проти яценюка заради порушенко, або в гормональному сплеску до бойових дій. Жаль тільки, що вони закінчуються тілами побратимів на полі бою, а олігархи зостаються в своїх палацах. Якось німецький солдат розповідав, коли до них в окопи присилали молоденького лейтенанта , і він з криком “за фюрера” вистрибував з окопу, тут його і ловила куля. Солдати підбирали його і ховали з словами молодий дурень, немає досвіду війни. Так і націоналісти зараз , не мають досвіду політичних боїв, а просто стрибають з окопу під кулі. І в результаті мета поліпшення політичного та економічного стану України не досягається, тільки гучні гасла.
