На Україні може з'явитися неофеодальна модель олігархічного консенсусу

Півтора року тому я це передбачав.

І ця паралель дуже образить Петра Олексійовича та його прихильників. Але свідомо чи не свідомо – він творить Росію в Україні. Він дзеркалить російську політичну конструкцію. Древні мудреці правду казали: ти завжди копіюєш сильні сторони ворога. За півроку до свого обрання Порошенко мав рейтинг 1,8%, партія «Солідарність» була цілковито відсутня в політичому житті країни. Ось так, нізвідки, в Україні постав свій Путін.

Йому просто стало тошно постійно домовлятися. Всі ці мізерні переговори з Кулявлоб, Боксером, Радикалом, Льовочкіним, Ахметовим, Бєнею – принижують Порошенка. Він відчуває пекуче приниження від однієї лише необхідності домовлятися з кимось. Він мислить себе значно вищим від цієї вовтузні. Він хоче мати так ж розв’язані руки, як і Путін. І таку ж підтримку від олігархів. Щоб ніхто не заважав, не відволікав, не ініціював якісь там майдани та майданчики, не путався під ногами. І головне – щоб ніхто не смів погрожувати Першому.

Порошенко мислить, як Путін. Він і є Путіним – в українській, лайтовій, більш приглядній версії. Він боїться за свою політичну гегемонію не менше. У них однакові страхи. Він теж хоче бути безальтернативно Першим. Дорога до кабінету Путіна лежить через прокуратуру. Тепер це вже і в нас. Підуть чи не підуть на поклон наші оліхархи – це наразі єдина інтрига, яка поки що ще відрізняє нашу країну від единой россии.

І все було б добре, якби ці арешти та міжолігархічні войнушки здійснювалися в інтересах народу. Ха-ха-ха! Теперішня каденція Порошенка – це в одному флаконі пята каденція Кучми і перша каденція Путіна. Прірва чи безодня: що вам більше подобається? Яке з цих двох слів красивіше звучить – те й вибирайте.

Усі ці арешти і повістки олігархам – це не намір зламати олігархат. Це спроба підпорядкувати його собі. Якщо це станеться, то – парадокс! – через 2 роки після антиросійського Майдану в нас буде відтворена політична система Росії. Півтора року тому я ввів термін “синьо-жовта Росія”. На мене дехто ображався. Ну-ну… У нас немає потреби обзивати Путіна несусвітніми словами. Росія перестала бути лише зовнішнім агресором. Її небезпека полягає не в загарбанні територій. А в заразності. Російська система виявилася дуже заразною. Вірус путінізму прийшов на Банкову.

Наостанок: мені не шкода жодного олігарха. Але від того, як вони зараз себе поведуть, залежить конфігурація влади на найближчі роки. Варіантів я бачу 2. Якщо здадуться Порошенку – то матимемо Росію. Якщо олігархи усунуть президента – то матимемо неофеодальну модель олігархічного консенсусу.

Обидва варіанти не передбачають участі народу та його інтересів. Чи вони там домовляться, чи почнуть воювати відкрито – народ буде хіба що нервово спостерігати і чекати, чим закінчиться не їхня історія в не їхній країні.

Остап Дроздов


Загрузка...