Від сьогодні ми дізналася, що МВС не здатний відправити виклик на допит, скориставшись послугами пошти.
Це при тім, що викликали народного депутата – можна було надіслати листа до депутата через апарат ВР. Саме в такий спосіб сьогодні виклакали на допит лідера фракції “Самопоміч” Олега Березюка. Також можна було надіслати лист електронною поштою, послати телеграму, зателефонувати, надіслати факс.
Натомість слідчий МВС приходить на погоджувальну раду і намагається знайти там депутатів, яких там ніколи не було. Ці люди не беруть участі у погоджувальних радах, бо вони не є ані головами фракцій, ані головами Комітетів, ані спікером, ані його заступниками.
Може слідчий і не знає особливостей роботи Верховної Ради, буває. І не вміє користуватися послугами пошти у її реальному та електронному форматі. Теж, мабуть, може бути. Але як цей слідчий потрапив на саме засідання? До нього мають доступ лише народні депутати, міністри та Президент, а також низка вищих посадовців Апарату ВР.
Слідчий мав пройти принаймні три пункти контролю: стандартний на вході, потім пункт контролю на вході в кулуари, а потім переконати державну охорону Голови Верховної Ради, що йому «дуже треба». Тут мабуть слідчому пощастило, тому що й охорона була згідливою, і Голова Верховної Ради визнав, що слідчий має пріоритет у виступах (навіть заступникам Голови ВР він надає слово лише після виступів голів комітетів, а слідчому – перед!). Щоправда після виступу спікер поставив слідчому невтішний діагноз – так прямо і висловився «ви шо, с ума сошлі?».
Я намагаюся собі уявити, яким чином було погоджено візит слідчого до погоджувальної ради. І як так виходить, що на засідання ради потрапляє людина, і ніхто не знає, чого вона сюди прийшла.
“Слідчий: Мені дуже потрібно на погоджувальну раду.
Секретаріат Голови ВР: Вам нащо?
Слідчий: Не скажу.
Секретаріат: А ну тоді приходьте в понеділок на 11.00. Не спізнюйтесь. Охороні скажете, що вам дуже потрібно.”
