Кривий Ріг почав боротьбу з радянським минулим

Повернувся з Кривого Рогу.

Враження від міста дуже приємні. Це місто, що має свій дух і свою особливу тональність. Люди так само окремої породи. Прості і душевні, без зайвих викрутасів але і без пролетарської незамислуватості. Кароче, ідеально збалансовані. Жаліються, що з Кривого Рогу творчий молодняк тікає на Київ пачками, що не дивно, бо місто, все ж таки, совітське за формою, і подекуди за змістом.

Але з’являються класні ініциативи, такі як фестиваль сучасного мистецтва “Сплав”, куди ми їздили разом з Váno Krueger та “Лютою Справою”.

Одна з перших спроб демократизації та урбанізації культурних процесів в місті. Така собі розвідка боєм – мінімум офіціозу, максимум комунікації. Весь фест пройшов під відкритим небом, в тому числі нічна виставка картин сучасних художників, як місцевих так і зальотних, і навіть глибоко іноземних.

Літературні читання також мали місце і Павіан Томас постав у всій своїй красі – в трєніках і матюком в роті. Дякую також барчугану “Гості” на Жовтневій 5, де читання набули доречного алкоголічного формату.

Andrii Nahornyi – бажаю наснаги у подоланні радянських големів і дякую за гостинність та організацію! Панянкам Алісі Гнидюк та Daria Ruda дякую за увагу, комунікейшн і загальну симпатичність! Також передаю вітання пані Халепі, бо не передати вітання Халепі – це халепа!

Mane’s Club Barbershop – місце, де вперше в житті мою макітру начисто поголили бритвою з відкритим лезом (класічка), ще й налили смачного віскаря. Довершений чоловічий заклад для вусанів та бороданів. Borys Bychkov – чоловіче, ми дійсно вражені!

Крім того, мала місце кумедна спроба скандалізації фестивального процесу, але вона з лязкітом провалилася, бо митцям все похуй, аби ж була душевність.

А душевність була!

Іван Семесюк