Мені 24 роки. Марківу в Італії дали 24. Строк довжиною в ціле життя.
Свій день народження Сенцов вчора відзначав у російській в‘язниці.
Павла Гриба взагалі викрали з Білорусі і вивезли до РФ.
Більше сотні наших полонених знаходяться в заручниках у Кремля.
І в таких умовах, очевидно, потрібно, щоб держава посилено працювала над безпекою громадян, а громадяни також самостійно про неї дбали.
Я не їжджу на окуповані території, не поїду до РФ, звісно, і тепер ще й утримаюсь від подорожей в Італію. Бо знаю, що мене можуть там незаконно заарештувати. Не за те що я щось зробив, а тому що я українець.
Але, на жаль, не всі це розуміють.
Іноді навіть не розуміють українські офіцери, які є у групі серйозного ризику.
Ось на 1 та 2 фото випуск лейтентанта Десантно-штурмових військ ЗСУ Антона Литвиненка.
Поки що не знаю, з якого саме навчального закладу, але точно в Києві.
Литвиненко став офіцером та поїхав разом з коханою відзначати це… в окупований росією Крим, на мис Тарханкут.
Його дівчина сама виклала у себе фото з геолокацією з півострова.
Коли вони рушали туди, то проходили через пости наших прикордонників. Потім давали документи окупаційним військам РФ. Може ще показували, що з собою мають та які фото є в телефонах.
І тільки після цього заїхали в Крим.
Зараз Антон з Анастасією повернулись на підконтрольну нам територію, тому я викладаю цей пост, коли загроза полону минула.
Але його там спокійно могли б заарештувати.
Кинути за ґрати. Закатувати. Вбити.
За те, що громадянин України та ще й військовий.
Добре, що минулось.
Але могло у нас бути на 1 політв‘язня більше.
З двох причин:
– через дурість самого Литвиненка
– через те, що в умовах війни у нас досі відкриті кордони з РФ, а на окуповані території може поїхати навіть військовий.
Я дуже не хочу, щоб таке могло повторитись.
Кожен наш бранець в руках росії — це трагедія.
І держава має робити все, щоб її не сталось.
