І закричала і взвила я…
Люди шо вже вообще??? Невже надії немає?
Ну хіба ж так можна?
От живе тьотя на Житомирщині і пише ” Ну вот жалка же етіх апалченцев, ну нє расстрєлівать же іх”. І аж пальці скородить від бажання писати капслоком “Да тьотя, расстрєлівать, за все те що вони зробили, за все те що вони розколотили, розстрелювать, а всіх нерозстреляних будувати камяну стіну в життя заввишки від росії, і шоб своєю кровю розчин замішували. Жалко їх, понімать нада? Піди про це розкажи тьоті Лєні, яка від сина лиш шматочок пазла поховала і єдиний її спогад з похорону “труна дуже легка була”. От іди їй розкажи шо понімать нада і пріміряться”. Іди розкажи про це всім тим кого з дому з корінням вирвано і викинуто як в пустелю, розкажи моєму товаришу, якого тричі на розстріл водили.
Або от інша шанована дамочка легко і невимушено отак понеділкового вечора постить ілюстрації з лялькованого Пітера “самій лучший город на планєтє”, – от ви серйозно? От як воно в картині вашого світу вкладається оце самий красівий город на планєтє… Я не заперечую естетичних цінностей Санкт-Петербурга, але я про нього так напишу, коли вийдуть пітерці і скажуть “Путін і путіністи, хватить!!! Досить воєн! Досить смертей!”. А поки тільки приходиться прискіпливо роздивлятися в тій пітерській імлі одиниці розумних поглядів, одиниці теплих сердець. А ви ж іще не стісняйтесь – напишіть шо москва самий заібатий город в мірє, поїдьте туди на заробітки, зїздіть туди до кремля пофоткатися. А шо такого, ето же красіво?!
А ще одна пише мені в лічку про те що, как би ні било у нас с єтой войной, но бізнесу ето нє должно мєшать і собственно я не маю мішати запєрдєльському бізнесу на нашій крові.
От люди, шо я, де я? Я щось не розумію? Все іде як нада? одна я отут стою як в лижі обута???
не лєнта, а сплашной Оруел з Бредбері…
