Коли деякі наші нардепи називають свої “партії” ідеологічними – це викликає подив і скепсис.
Але потім починаєш думати, що, мабуть, вони праві.
Просто у декого не класична ідеологія, відома усім з підручників, а щось нове.
Корупціонізм – реальна ідеологія не однієї потужної політичної сили. Проте вона поки що не сформульована у вигляді якогось документу. Наприклад, маніфесту.
Мабуть, тому, що тим, хто її втілює у життя, не залишається часу на теорію. Тут практикою займатися треба!
Я хочу допомогти цим щирим людям у формулюванні Маніфесту.
Маніфест корупціонізму:
1. Хтось народжується, аби “пахати”, хтось – аби витрачати.
2. Усіх – багато, а всього – мало, тож всього на всіх не вистачить, тому перелік “всіх” має бути жорстко обмежений.
3. Виборець завжди зрадить, а кум – ніколи.
4. Основа України – сім’я. Список сімей додається.
5. Україна в оточенні ворогів, які хочуть її розікрасти. Випередити ворога – святий обов’язок патріота.
6. У бюджеті гроші захищені погано, а у своєму підвалі – добре.
7. Посада – “вождю”, заводи – “сім’ї”, гроші – нікому.
8. Куплена посада більше цінується.
9. Якщо сто разів повторити, що корупція – вимушена, то можна повірити і самому.
10. Добре слово і мішок грошей завжди ефективніші ніж просто добре слово.
11. Кому це не подобається – той ворог.
12. Важко жити у світі в оточенні зрадинків, агентів, ворогів та заздрісників. Гроші – єдина розрада.
