Цього року я мав честь бути членом журі у літературному конкурсі “Гранд Коронація Слова” в номінації “Романи”.
На розсуд було представлено 9 романів. Члени журі не знали, хто автор, тому все було чесно.
Скажу своє основне спостереження: спроби писати про Майдан виглядали дуже кон’юнктурно. Слабенько. Тема вже не зачіпає, оскілька вона повністю витіснена темою війни. Тому всі художні тексти про Майдан пролітають мимо. Можливо, ще занадто мало часу пройшло, аби переосмислити весь надрив і героїчність тих подій. Наразі оспівування Майдану виглядає якось по-радянськи. Я б за це взагалі не брався.
Натомість я дуже радий, що перемогу здобув той роман, який я теж відзначив найвищим балом. Назва – “Маріупольський процес”. Автор – львів’янка Галина Вдовиченко. Книга про АТО, дуже людяна, без патріотичних перегинів, без зайвого пафосу, дуже життєва. Наполегливо рекомендую прочитати, коли книга з’явиться. І вітаю авторку.
А ще хочу відзначити шикарний текст, який чомусь не оцінили мої колеги по журі. Роман називається “Я вийшла заміж за мотоцикл”, автор – Ольга Слоньовська. Настільки живописного, щирого оповідного тексту я давно не читав.
Загалом хочу відзначити тенденцію: найсильніші тексти зазвичай – жіночі. Жіночі у всьому. Відчувається запит на дуже душевне, глибинне, чуттєве переживання часу, в якому ми живемо, без агресивного надриву. Це доволі знаково – намагання проникливо відчути час, а не просто описати його.
Одним словом, читайте чимпобільше
