Фінансування у армії є, тепер потрібен людський ресурс

Західні інструктори можуть допомогти в простих практичних рішеннях, речах, процедурах. Основне йде від нас, це ми маємо побудувати колективи.

Основна проблема завжди в нас вважалась  — відсутність ресурсів. Зараз ця основна проблема, про яку постійно плакались 27 років українці, зараз про це в армії можна не говорити.

Тепер, після того, як зняли цю основну проблему, вийшли на перший план інші проблеми. Передусім – проблема людського ресурсу. Матеріальний ресурс зараз є вже другорядним. В першу чергу, це проблема управління людським ресурсом, бо на ті кошти, які виділяє зараз держава, наповнити армію заробітчанами, як виявляється, можна, це не є проблемою.

Казати, що нестача людей — зараз вже не можна. Можливо, на весь штат не вистачає, але в принципі вони є. Люди укладають контракти, приходять нові. Але проблема не в тому, що потрібні будь-які люди, а потрібні люди ініціативні, вольові, які націлені на результат, здатні воювати з противником, вести контактні бої, переважати противника інтелектуально і вести сучасну війну. Для цього потрібні люди вже не тільки з вольовими якостями, а передусім з інтелектуальним рівнем.

Це проблема, яку наша армія, як і її попередниця радянська армія, не вирішувала ніколи, це новий виклик, до якого армія не готова і сучасне керівництво теж. Тому що вони всі – продукт негативного відбору, тої старої армії радянської, української, бюрократичної, яка в нас була завжди.

Але це не тільки проблема армії. Основна проблема в принципі дуже повільних змін в Україні – що в державному апараті є основна проблема створення людських колективів, здатних робити перетворення.

В нас поки що реформатори – це глашатаї певних тез, це не люди, які можуть адмініструвати управлінські процеси. І в нас словом «реформа» підмінюють насправді комплекси організаційних управлінських процесів, створення колективів, виховування лідерів. Все це в нас підмінюють.

Потрібно брати в армію так званих «незручних людей»: ініціативних, які сперечаються з керівництвом, які не кажуть «есть, так точно», задають незручні питання. А ці люди в нашій армії, особливо зараз, коли активної фази немає – для генералів найбільші вороги. Їх найбільше ненавидять і прибирають з ЗСУ і Нацгвардії в першу чергу.

Є надія, на жаль, з кожним місяцем все менша і менша, що залишається такий прошарок людей, молодих, ініціативних, на рівні до командира батальйону, які отримали досвід реальної війни і ще залишаються в армії. Значна кількість таких людей є вже зараз в цивільному житті, які пішли з армії. Їх можливо потрібно повернути.


Загрузка...