Як відомо, 2014 року (під час захоплення Криму) вводити воєнний стан було не можна.
Бо провокація, Путін нападе і т.д.
Під час початку війни на Донбасі не можна було вводити, бо треба вибори провести президента. Бажано – в один тур, аби Росія побачила, що у нас є законна влада, і одразу відступила від нас.
Під час Іловайська та введення в Україну підрозділів армії РФ не можна було, бо Росія тоді тільки того і чекала, аби розпочати повномасштабну війну, а ми не могли їй давати такий привід.
Під час Дебальцевого не можна було, бо це зрив Мінських домовленостей, а, значить, з Росії знімуть санкції, а вона вже майже розвалилася під їх дією.
Потім не можна було, бо воєнний стан – розрив з МВФ і втрата кредитів (як це казав Порошенко ще 2014 року). Воєнний стан – ембарго на постачання зброї. Це зупинка інвестицій і економічного розвитку…
За 4 роки громадян привчили, що воєнний стан – це не питання конституційних обов’язків, а виключно ПОЛІТИЧНЕ питання.
Тож чому когось дивує той факт, що коли президент зрештою вирішив його оголосити, то переважна більшість громадян пояснюють це лише політичними причинами?
