Господи, який сором… мене всього трусить зараз… Юлія, вдова загиблого на фронті бійця (йому було всього 23…) вийшла на одиночний пікет проти референдуму про дружбу з тими, хто вбив її чоловіка – як це пропонує команда новообраного полоумного… до неї не вийшов НІХТО… 5 годин дружина загиблого Героя стоїть під Адміністрацією президента – і всім наплювати.
Bийшов лише дрібний клерк і попросив «сформулювали суть її звернення». На що вона відповіла: «Я вийшла проти референдуму з тими, хто вбив мого чоловіка»… Який тоді сенс показового відкриття парканів, якщо новообраний президент заїзджає в АП з чорного входу на кортежі з чотирьох машин? А на вдову загиблого цьому персонажу наплювати… питаю ще: – а хто з депутатів до Вас вийшов? – А ніхто.
Мене, слава Богу, не впізнала, бо мені в таких ситуаціях соромно, що депутат.
– А яка вам треба допомога? – Мені – ніякої… – Треба не проводити референдум про дружбу з тим, хто його вбив… який сором… не вистачає притомних слів…
https://www.facebook.com/Andriy.Lozovyi/posts/3293923273966713
