Як то кажуть, à la guerre comme à la guerre – на війні як на війні. Я певен, що все завжди треба робити чесно й відкрито. Якщо нам відкрито погрожують великою війною на знищення, я вважаю, що ми так само маємо публічно попередити наших ворогів про те, що ми зробимо в цьому випадку. Причому попередити як ворогів ззовні, так і їхніх посібників-колаборантів всередині.
Одним з необхідних/дієвих попереджень, на мою думку, має стати публічне формування патріотичними проукраїнськими силами проскрипційних списків на випадок початку тотальної війни московії з Україною, до чого я просто зараз цих людей закликаю. Цим треба займатися спокійно, публічно, системно та обґрунтовано. Почати можна за суто формальною ознакою – з членів фракції проросійських колаборантів у ВР. Далі – обґрунтовувати й додавати наступних загальновідомих ворогів України, проросійських пропагандистів, інших російських найманців тощо.
Ситуація складається так, що ці зрадники в ці дні не мають спати спокійно, тим більше – почуватися вільно в публічному просторі, а мають виразно усвідомлювати те, що на них чекає, якщо їхній любимий “путін прийде”. Нічого доброго, причому відразу, в перші ж дні великої війни. До жодного Ростову вони втікти не встигнуть, вони – всі до одного – мають це відчути та зрозуміти.
Бо жарти закінчилися. Жодна країна, жодне суспільство не терпітиме колаборантів у тилу під час війни ща своє існування, війни, ставка в якій – життя країни та нації. Україна – не виняток. Усе гранично серйозно. Ніби це аксіома. Але це треба заздалегідь довести до всіх. Звісно, народним депутатам треба якомога швидше ухвалити жорсткі й дієві закони проти колаборантів. Але суспільству немає сенсу чекати, бо це є однією зі складових його самозахисту.
