Багато хто вже розслабився: війни немає, хлопці цілі, не гинуть – от і добре. Звісно, що добре. Це супер!
Але війна все ж є. Вона триває. Їх тепер дві – ці війни. На лінії зіткнення місцями ще трапляються сутички – у вати безвихідь – можна зрозуміти. Проте, козаки наші, дякувати Богу, цілі.
Друга війна, більш запекліша перемістила свій фронт сюди, в глибокий тил. Зараз йдуть важкі бої на інформаційно-психологічному полі.
Ми бачимо як вилазять, наче страхіття в церкві з фільму “Вій” бридкі химери, і всіляко намагаються сподобатись. За реформи, за добробут, за щастя, за розвиток, за здоров’я, за все добре. А за душею – гній…
Так, колишні регіонали та їхні шістки – для них зараз конче необхідно пролізти у владу, це їхній останній бій, останній шанс.
Тепер нам ще важче, ситуація і далі напружена, маємо два фронти… Але бачу один плюс: хлопці цілі.
