Випадок Мосійчука: неназвані аспекти

Автор даного допису дуже, дуже далекий від думки, що Мосійчук – ангел.

Але спроба покарати Мосійчука є комплексом злочинів більшим, аніж той, котрий йому теоретично можливо інкримінувати, виходячи з наданої в залі парламенту інформації.

1. Відео.
У випадку з наданням парламентом згоди на притягнення нардепа Ігоря Мосійчука до кримінальної відповідальності депутати голосували на основі не письмового подання Генпрокуратури – цього документу не було роздано в залі, а отже, голосування відбувалося «наосліп». Єдиною інформацією, на основі якої приймалося рішення про натискання кнопок депутатами, було певне оперативне відео.
Так от, це відео є скоріше підставою для відкриття кримінального провадження щодо тих, хто його зняв і став називати його доказом проти Мосійчука. Справа в тому, що негласне спостереження за парламентарями можливе лише ПІСЛЯ того, як Рада дасть дозвіл на притягнення їх до кримінальної відповідальності. Це, зокрема, передбачається ст. 27 Закону про статус народного депутата.
Свого часу, коли Генпрокуратура пояснювала причини утечі Клюєва, вона вказувала на неможливість легального стеження за Сергієм Клюєвим до того моменту, як парламент дозволить притягти його до кримінально відповідальності. Зокрема, свою бездіяльність СБУ пояснила саме відсутністю доручення на оперативні заходи http://www.rbc.ua/…/sbu-zayavlyayut-mogli-predotvratit-begs…
Однак стосовно Мосійчука негласні слідчі дії було здійснено без дозволу ВР (Скоріше за все, було це здійснено в рамках кримінальних проваджень щодо когось із його помічників). Отже, дане відео не могло бути використане як доказ проти самого Мосійчука.
Тим не менш, його використали, що, насправді, є приводом притягати до кримінальної відповідальності посадовців ГПУ – приміром, за перевищення службових повноважень.

2. Кваліфікація.
Не виключено, що Гройсман організував таке дике порушення регламенту ще й для того, щоб приховати факт неправильної кваліфікації того злочину, який намагаються закинути Мосійчуку.
Справа в тому, що нардепа від РПЛ звинувачують у діянні, передбаченому ст. 368, частиною 4 – отримання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданої їй влади чи службового становища. Але чи у владі Мосійчука було видавати дозволу на видобуток піску? Звісно, ні. Це не є повноваженнями депутата як представника влади.
А ось ВПЛИНУТИ на інших представників влади якраз депутат може.
Коректно було б кваліфікувати дії нардепа за статтею 369-2, «зловживання впливом», в неї якраз ідеально лягає прокурорська аргументація. Там сказано про обіцянку «вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави» – саме про це йшлося у відеофрагменті, продемонстрованому Шокіним: ніби-то Мосійчук обіцяє вплинути на рішення того органу чи того посадовця, що видає ліцензії/дозволи.
Але цим шляхом сторона звинувачення не пішла.
Причина – бо тоді у Верховній раді не було б ніяких підстав влаштовувати відеошоу за наручниками.
Бо ця стаття не передбачає арешту!
Для того і була зроблена завідомо неправильна кваліфікація злочину. І щоб жоден депутат не мав шансів звернути на це увагу – депутатам не роздали взагалі жодних матеріалів.

3. Обшуки.
Негайно після надання згоди парламентом на кримінальну відповідальність Мосійчука пішли обшуки машини, квартири та приймальні депутата.
Це – грубе порушення закону, оскільки КПК передбачає обов’язкове отримання дозволу суду на обшук. Кримінально-процесуальний кодекс України має статтю 233 «Проникнення до житла чи іншого володіння особи», де сказано, що слідчий, прокурор має право до постанови ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Жодних дозволів СБУ чи інші силовики перед обшуком не показали. Жодного життя не спасали, злочинців безпосередньо не переслідували, майно не рятували. Отже, чинили кричуще свавілля.
Службовців СБУ та ГПУ, котрі влаштували незаконні обшуки, мають бути покарані.

***
Свого часу народ повстав проти законів 16 січня. Одним із цих законів був той, що вносив зміни до регламенту ВР, міняв процедуру притягнення депутата до кримінальної відповідальності.

“Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата включається до порядку денного сесії Верховної Ради позачергово, без голосування, та розглядається позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради без надання висновків комітетів Верховної Ради у строк, визначений цим Регламентом”;

Звісно, цей закон зараз не є чинним. Без розгляду на профільному комітеті Рада не може приймати рішення по кримінальній відповідальності.

Але фактично Порошенко увів у дію цей диктаторський закон руками своїх людей – Шокіна та Гройсмана.

Та ще й з одним невеличким «покращенням».
Янукович давав три дні строку депутату, котрого звинувачують, для того, щоб письмово надати свої пояснення, виправдання, аргументи.
Порошенко права на пояснення не дав.

Загрузка...