Соціальні мережі не роблять політичний процес, зокрема, виборчий, більш розумним, об’єктивним та зваженим.
Були сподівання, що розширені можливості комунікації дозволять зламати монополію традиційних медіа, запровадять безпосередній доступ до істини для усіх, хто істини прагне. Але сталося рівно навпаки – істина не виявилася потрібною, а от конфлікт затягнув в себе більшість.
По Україні, по США і по європейських країнах ми бачимо, що градус суспільного протистояння в епоху соцмереж виріс. Вибори перетворилися на перманенту холодну війну, читання газет та перегляд ТВ-шоу замінили щоденні кількагодинні сварки в інтернеті з одних звичайних людей з іншими, з персональними образами та навіть погрозами.
Раніше ціною виборів було деяке тимчасове засмічення інформаційного простору з подачі двох-трьох-чотирьох політичних сил – котрі насправді чудово вміють миритися між собою і чітко розділяють бізнесове та персональне. Але таке не можна повторити відносно звичайних громадян, котрі звикли все сприймати всерйоз. Нині вибори – це громадянський конфлікт, тотальне руйнування соціальних зв’язків – громадських, особистих, це високий градус ненависті, де вже політики і партії відходять на друге місце, натомість на першому місці стоїть ідентичність, політично-мережеве «свій-чужий» руйнує природні людські стосунки.
Суспільство, як сукупність цих стосунків, гине просто на очах під впливом мережі.
