Занепад селянства закриває Україні шлях у Європу

Ми обурюємося, що світ приділяє набагато більше уваги терактам у Франції, аніж в інших країнах, зокрема, і в Україні.

А з яких це підстав ми вимагаємо вважати себе повноцінними людьми? Ми, що живемо на найкращих у Світі землях, що розташовані на світових транзитних маршрутах, що володіємо багатющими корисними копалинами, а за всі роки Незалежності так і не спромоглися стати самодостатніми, а випрошуємо у тих же французів подачки. Чи велика у нас повага до здорових мужиків, що ходять з простягнутою рукою замість того, щоб самим заробляти на хліб насущний? То чого ми, ніби-то здорова нація, стали світовими попрошайками, замість того, щоб у себе навести лад?
Недавно пройшовся Карпатами. Ліси захаращені, що часто і пройти неможливо, оскільки зі зрубаних дерев лише незначна частина стовбура забирається. Решта вся деревина залишається гнити у лісі. Не своє – не шкода. Поля пустують, заростають бур’янами, бо поділені на клаптики, які ніхто не обробляє, але продати не може через дебільні мораторії. А жоден бізнесмен не захоче вкладати кошти в с/г інфраструктуру, якщо не матиме власної землі. Ми – дебіли і таких же дебілів: Тимошенко, Капліна, Тягнибока та іже з ними обираємо, щоб продовжили для нас кріпосне право. Ці благодійники так на словах вболівають за селян, але роблять все можливе, щоб той селянин, продавши землю, навіть не зміг дати освіту своїм дітям, які, можливо, не хочуть працювати на землі, а хочуть, наприклад, стати політиками, щоб змінити цю нечисть біля корита і зробити вільною країну, щоб сама змогла заробляти на себе, а не бути всесвітньо відомою жебрачкою.

Іван Макар

 


Загрузка...