Діти – дар Божий. Але виростити дитину в наш час – це надзвичайно складно і дорого.
Я сам це відчув, коли два тижні тому у нас з дружиною народилася друга дитина. Я як батько хочу дати своєму сину найкраще, а у когось навіть на їжу не вистачає грошей, люди тиняються по найманих кутках, не мають ні зарплати нормальної, ні перспективи. Тому від дітей, на жаль, часто відмовляються. Я не засуджую цих людей. Моя мама також у 2 роки віддала мене до Прилуцького дитбудинку, бо батько нас покинув і вона мала працювати, щоб вижити. Потім були Яблунівський, Комарівський, Борзнянські інтернати, з викладачами яких я досі спілкуюся. Але рідних батьків ніхто не замінить.
Сьогодні на допомогу від держави у 860 гривень прожити неможливо. Не дивно, що дівчата бояться народжувати. Тому я вимагаю підняти цю допомогу вдесятеро. Хочу, щоб родини не розпадалися через відсутність грошей, щоб в Україні зникло соціальне сирітство і в кожної дитини були мама і тато. Радію, що можу дати своєму сину те, чого не було у мене. Я буду катати його на спині, водити на ялинку, розповідати казки, вчити їздити на велосипеді і ще багато чого. Зроблю все, щоб і кожна українська родина не боялася народжувати, бо мала роботу, зарплату, житло, допомогу від держави і перспективу в рідній країні.
З днем захисту дітей!
