При найближчому мінімальному аналізу, для вас очевидним стане лише один висновок: політичний стрій нашої країни – олігархія з вкрапленнями охлократії, як інструментом керування натовпом.
Чотири хлопця Ахметов, Коломойський, Фірташ та Пінчук (Кучма) дають нам охлократію у якості такої собі голограми демократії або демократії для лохів, якщо казати більш жорстко. Всі задоволені: народ зайнятий хєрньою, олігархи мають владу і граються в богів.
На разі наш історичний етап розвитку дуже примітивний – чотири великих олігархи змовились проти одного маленького і продемонстрували майбутнім політикам, що без їх «одобрямс» ні в кого нічого не вийде. Жоден олігарх не дозволить настання верховенства права та розвитку економіки. Чому? Тому що він втратить владу, захист та гроші. Він не дозволить змінити правила гри собі на шкоду?
Так що? Будемо жити в олігархічному устрої ще років 30? Животіти та кожні 5 років обирати нового президента, який прийде і з усього поганого зробить все хороше? Може, та є пару нюансів.
Мені не подобається Порошенко за свою жадібність та неспроможність поступитися нею заради більш важливих цілей. Саме ця жадібність привела до влади поточного голову держави. Але він – Президент, який краще за всіх в історії захищав права нашої країни на міжнародній арені. Ми не одні на цій планеті. Більш того, нами дуже зацікавлені пара-трійка країн. Там є хлопці набагато потужніші за нашу «велікалєпную» четвірку, і їм (олігархам) доводиться враховувати цей нюанс в своїй грі.
В їх душах небагато етичних принципів, тому Коломойський легко домовляється про співробітництво з вчорашнім ворогом. Для повернення влади йому потрібна судова система, тому пан портнов повертається в Україну. Крім вміння контролювати суди портнов ще має зв’яки з медведчуком та бувшими регіоналами. Наш олігарх це чудово розуміє, але він згоден на поступки в такій дрібниці, як національні інтереси. І в кіпу до своїх вигод притягує в Україну те, що люди зараз називають «реваншем».
І.В. не бачить у цьому ніякого реваншу. Він вважає, що вирішує бізнесові питання. А це вже цікаво іншій людині – пану Хуйл¥, вуха якого стирчать із-за медведчука. І починається велика шахова партія, в якій Коломойський думає, що знає, чого хоче Хуйл@, а Хуйл@ творить правила гри для І.В., а наш новий президент просто маріонетка, якою маніпулюють з декількох сторін одночасно. Пішак, яким готові пожертвувати в будь-який слушний момент.
Гру ведуть також пару-трійку фігур з Європи, які хочуть грошей Хуйл@ та бояться Штатів.
Вони напару з росією радо зманіпулювали недосвідченим Зеленським в історії з моряками та ПАРЄ, а в нього ще вистачило розуму публічно про це розказати на брифінгу.
А ще є Штати. Штати – це серйозно. Я можу помилятися, але це єдина фігура на дошці, яка, захищаючи свої інтереси, може випадково захистити інтереси наші. Штати не люблять, коли їх намагаються використовувати. Тому вони додають в партію декілька другорядних фігур і проти Коломойського починається розслідування, а він огризається, демонструючи свою всесильність в Україні та лякаючи дефолтом.
Є ще одна фігура – український народ. Та на нього ніхто не звертає увагу, бо він в своїй більшості неосвітчений та інфантильний. Він приймає найважливіші рішення свого життя, орієнтуючись на інформацію, яку отримує з телеканалів олігархів, і в нього в голові з цього приводу не виникає ніякого дисонансу.
