Причина народного невдоволення реформами, на перший погляд, полягає у тому, що реформи не дійшли до пересічного громадянина, він їх не бачить.
Але є ще одна проблема, значно глибша. Корупція у природній державі із закритим доступом (по класифікації Дуґласа Норта) є не хворобою, а скелетом організму: без неї система не життєздатна. Ми боремося з корупцією, не відкриваючи доступ, і це матиме жахливі наслідки. Скажімо, контрабанда та незаконний видобуток ресурсів (вугілля, ліс, бурштин тощо) дають шматок хліба сотням тисяч людей. Закриваючи шляхи контрабанді, закриваючи можливості незаконного і варварського користування ресурсами, ми залишаємо цих людей та їхні сім’ї голодними. Або ми різко відкриваємо доступ (а це означає докорінні зміни у системі захисту власності, оподаткуванні, у захисті конкуренції, забезпеченні правосуддя тощо), аби створити цим людям робочі місця, або всі ці люди задля шматка хліба зметуть горе-реформаторів і повернуть стару корупційну систему, що давала можливість жити. Не можна сказати А й не сказати Б. Не можна перескочити прірву наполовину і зупинитися відпочити.
