У Львові жодне бізнес-рішення не може оминути Садового, звідси його кличка Містер Доля

0
1161

Я захоплююсь Садовим. Він дійсно геній. Топ-політикам ще треба повчитися в нього тонкому популізму і вмінню конвертувати подвійні стандарти в позитивну якість. 

Кожен нельвів’янин мусить зрозуміти: існують два Андрії Івановичі. Перший – мер, який щодня сидить у кабінеті, проводить кулуарні розмови, домовляється з потрібними людьми по телефону, контролює касу. І другий – на публіці, перед телекамерою, перед аудиторією людей, на яких треба справити правильне враження. Країна купилася на другого Садового – дистильованого, бездоганного, майже іконічного. І настільки правильного, що ніхто з його виборців ніколи не повірить, що мер міг показати середній палець мітингувальникам біля Ратуші; що він перебував «під Колєсніковим»; що він був вхожий у межигірське коло Януковича; що лобіював російський бізнес у Львові тощо. Все тому, що Садовий уміє нейтралізувати негатив щодо себе.

Для нього і справді найважливіше – наобіцяти і сподобатися. Кожен популіст бореться не за підтримку, а за симпатію. Він боїться говорити про складні речі. Він дає прості відповіді на складні питання. Він доступний, бо говорить лише те, що звучить безальтернативно правильно. Я б назвав Садового автором лише позитивних новин і вражень. Це працює на тлі політичної чорнухи.

Часто чув мотивацію киян: Садовий навів лад у Львові – наведе в Україні. Ну невже країна пережила Майдан, аби знову куплятися на зовнішній імідж політика? Садовий вдало продав позитивний образ Львова – шармового, атмосферного міста. Приємний образ Львова був конвертований у приватну кар’єру Садового за допомогою медіа, своїх і Коломойського. Лавочка, вазоночок, свято пива-пампуха-кави за бюджетні кошти, патріотичні промови – це торжество форми над змістом. Виборці «Самопомочі» керуються принципом «очі не бачать – серце не болить». Очі пересічного виборця, котрому красивий вазоночок повністю перекриває некрасиві кримінальні справи з розкрадання коштів до Євро-2012, не хочуть бачити. Бо так спокійніше.

У Львові жодне бізнес-рішення не може оминути Садового. Жодне. Звідси його кличка Містер Доля. При цьому Садовий має золоте правило: не підписувати жодного негативного рішення (для цього є перший зам). З громадською думкою команда Садового працює філігранно. Вдумайтеся: щоб пояснити, звідки в мера взявся особняк в зеленому районі на 600 квадратних метрів, він показав, буцімто його дружина продала 3% акцій свого телеканалу. Плебс проковтнув. А розумні люди посміялися – тому що продаються й купуються або контрольний пакет акцій, або блокуючий. Який сенс комусь купляти чи продавати 3% акцій, які не міняють структури власності? Чистий популізм, розрахований на примітивних виборців.

Я не бачу ні потреби, ні можливості працювати проти «Самопомочі». У наш час тотального популізму та театральної гри на камеру ми дуже нескоро сформуємо запит на думаючих, професійних політиків. Зараз час Садового – продукту медіа-технологій. Він вчасно зумів протиставитися тим, до кого щороку їздив у Межигір’я на день народження. І осідлати зовнішній імідж Львова під себе. Питання лише – чи хоче виборець розбиратися в тонкощах, чи йому навіть після Революції Гідності достатнього красивої картинки.

Джерело

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here