Новий державний секретар Сполучених Штатів Майк Помпео заявив, що час м’якої політики стосовно Кремля минув.
Якщо при призначенні державним секретарем Рекса Тіллерсона в Москві могли – щоправда, зовсім безпідставно – розраховувати на розуміння путінських претензій і амбіцій, поведінка Помпео таких шансів не залишає.
Державний секретар США налаштований рішуче. Новий радник з національної безпеки Джон Болтон налаштований рішуче. Конгрес налаштований рішуче. Залишилося тільки зрозуміти, як налаштований президент Дональд Трамп.
Російські аналітики досі застрягли між трьома вчорашніми твітами непередбачуваного американського лідера. У першому з них Трамп загрожує. У другому – закликає до порозуміння. У третьому – пояснює непорозуміння з Росією продовженням розслідування контактів свого оточення з Кремлем. Яка непослідовність!
Але насправді нічого непослідовного немає. Трамп дійсно імпульсивний і не завжди здатний точно висловити свою думку. Але його уявлення про реальність – інстинкт будівельного магната. Трамп тисне на опонента, поки той не зрозуміє, що домовитися – вигідніше, ніж продовжувати конфронтацію.
Трамп хоче угоди з Путіним. І вірить, що ця угода звільнить його від підозр у співпраці з Кремлем під час передвиборної кампанії. Тому що ця угода повинна відновити світопорядок, зруйнований за часів Барака Обами.
Ось тільки ймовірність укладання цієї угоди дорівнює нулю. Путін просто не може дати Трампу те, чого від нього хотів би отримати американський президент. Трамп думає, що Путін знає, що Росія – не рівня Америці. І що вона не витримає економічної конфронтації.
А Путін ні про що таке не бажає знати. І – найголовніше – про це нічого не бажають знати піддані російського імператора, громадяни Середньовіччя. Путін просто не може дозволити собі виглядати «слабаком» перед таким дрімучим народом.
Саме тому Трамп, Болтон і Помпео будуть тиснути в надії на те, що Путін все усвідомлює і почне переговори про угоду. А Путін буде метушитися у пошуці слабких місць Заходу – щоб вони зрозуміли, як небезпечно на нього тиснути і відстали від нього, нарешті. Або розділили з ним світ за його, путінськими “поняттями”.
Як і за часів краху Радянського Союзу – коли американці теж тиснули і хотіли домовитися – це все закінчиться не угодою.
Це закінчиться колапсом.
