Що там у Грузії?

0
106
Що там у Грузії?

Що там робиться у Грузії, поки ми отримували свою церкву? П’ятим президентом Грузії вперше стала жінка, Саломе Зурабішвілі, уродженка Франції, але з давнього грузинського роду, протеже Бідзіни Іванішвілі, якого звинувачують у проросійському векторі політики. У своїй президентській промові вона закликала опозицію почати стосунки з чистого листа. Опозиція у відповідь в центрі столиці розгорнула намети протесту.

Але почнем спочатку.

Ми прилетіли з України в Грузію, щоб бути спостерігачами у 2 турі президентських виборів. Для влади було надто важливе збільшення явки, тому призначили вибори на будній день – середу, і досягли свого.

Перше, що впадало в очі в Тбілісі – це велика кількість візуальної передвиборчої агітації провладної кандидатки Саломе Зурабішвілі. Вона проглядалась скрізь – від маршруток до вуличних банерів. Рекламної присутності опозиційного кандидата було мало.

По дорозі з аеропорту розмовляли з водієм, розпитували, за кого він віддасть свій голос? Дав відповідь, яку потім, протягом перебування, чули доволі часто: всі втомились, не хочемо боротьби і протистояння; ми ні за одних і на за інших.

Власне, останні вибори, які проходили в Грузії шляхом прямого голосування виборців, були не просто рядові. Тут відбувався політичний двобій колишнього президента Михайла Саакашвілі та його найсильнішого опонента, який тримає “ключ від кордону” для нього – Бідзіни Іваншівілі. За умови виграшу кандидата від Єдиного національного Руху (читай – партії Михайла Саакашвілі) Григола Вашадзе, поверення Михайла було б очевидним. А відтак – старт революційної політичної діяльності і бунт. За умови ж виграшу незалежної кандидатки (читай – насправді провладної, підтриманої Грузинською мрією Іванішвілі)) Саломе Зурабішвілі, про повернення не може бути і мови.

Хоча варто зазначити: навіть партійці Грузинської мрії уникають коментарів на тему, що чекати від Зурабішвілі, адже, за чутками, вона непердбачувана не тільки в своїй політичній позиції, але й в стосунках всередині команди.

Взагалі, оглядаючись на історію незалежної Грузії, можна помінити закономірність зміни політичного ландшафту щодесять років – правда, українці змінюють його через Майдани, а в грузинів виходить по різному – від 19 загиблих на проспекті Руставелі у 1989 і епохи Шеварнадзе, до “революції троянд” і епохи Саакашвілі, а тепер відносно спокійна третя декада за Іванішвілі.

Але, про вибори.

Є декілька моментів, які вразили, а ще є такі, до яких Україна навряд чи повернеться.

Про корисне для нашого законодавста:

1. Кожен виборець, котрий заходить на дільницю, проходить перевірку позначки на руках через проекцію ультрафіолетових променів. Якщо вже голосував перед тим, то це дуже легко побачити – адже рідина, яка наноситься на пальці, не змивається протягом доби;

2. Всі списки виборців супроводжуються фотографією кожного громадянина, взятого із бази ID. База вже зібрана до процесу голосування;

3. Після заповнення бюлетеню для голосування, виборець кладе його до конверту і далі кидає в урну. Тобто ніхто не може бачити ващої позначки. І це ускладнюю процедуру вкидання бюлетенів.

4.Список виборців дільниці висить у доступному місці – це для того, щоб кожному будь-коли легко було перевіриити свою й інших наявність у ньому.

Все це показало процес доволі прозорим і зрозумілим. Проте були свої але.

Це, зокрема, і велика кількість буквально “тітушок” під самими виборчими дільницями. Силові групи підтримки єдиного провладного кандидата перевіряли бюджетників, чи ті прийшли і проголосували.

Ані дня тиші, ані заборони на агітацію у день виборів немає. Громадяни отримували і дзвінки з голосом Іванішвілі, і смски про те, що не можна повертати “насильників” до влади, тому “прийдіть і проголосуйте за Саломе”.

Довгий виборчий день тоді закінчився вже всім відомим результатом 59,52% за Саломе проти 40,48% за опозиційного Вашадзе, який не визнав легітимність результатів виборів і навіть у день інавгурації Саломе Зурабішвілі, разом з однопартійцями, влаштували мітинги-протести у Тбілісі та Телаві.

Саме у Телаві проходила церемонія присяги на пост президента і саме в цьому місті колись Саломе програла свої вибори у мажоритарному окрузі.

Важко спрогнозувати, якою буде Грузія за каденції Зурабішвілі, але як владі, так і опозиції однозначно треба шукати шляхи розвитку економічного потенціалу країни, інакше поверенння назад років на 15 гарантоване. А ще за 2 роки тут відбудуться парламентські вибори, які можуть стати доволі строкатими за складом політичних партій. Шанси втратити монополію влади у Грузинської Мрії Бідвізни Іванішвілі тепер будуть і справді великі, а це означає, що і перспектива повернення Саакашвілі виглядатиме таки цілком реальною.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here