Ці селяни з Семиполків…
Нещодавно жалілися, шо коли оце нещодавно звертаються в міліцію зі своїми негараздами (ну, там у них знов якийсь шизанутий завівся, шо тероризує село), то мусора їм кажуть, шо оно у вас там Запорожець – йому і жалійтесь.
Це шо получається, мусора вже легалізували методику Запорожця?
Тепер ще. Розказують, шо якась там тітка, ну, місцева влада, я так поняла. Вона під час революції організовувала тітушок на майдан. Антимайданівців, єстєствєнно. От, а тепер кажуть, шо кличко нагородив її орденом. Шо мене не дивує, власне, а дивує наступне. Кажуть, шо багато хто з села їздив за 200 грн. на той антимайдан, бо нада гроші, а роботи в селі нема.
Ще я питаю в селян, шо от якщо вони так довіряють Запорожцю, то може хай він буде головою сільради в них? Оно й місцеві вибори скоро…
На що вони кажуть, шо нє, там буде інший, то вже діло вирішене, і у місцевої влади все схвачене в плані виборів, і селяни нічо з цим не зроблять. І буде якийсь там кум чи зять з якогось там сільського бомонду (я не запам’ятовувала тих імен і посад, бо не бачу в тому жодного сенсу).
Ну і о главном.
Вже казала дітям своїм і тут ще скажу. Чим для мене особливо цінний чин Запорожця? А тим, що абсолютно не хлопець з двіжа, не радикал, законослухняний до смішного сільський юрист псіханув, узяв рушницю – і рішив вапрос.
Це я вже неодноразово казала. А позавчора, поспілкувавшись з тими селянами, зрозуміла, що ось такі забиті і покірні диктатурі, свавіллю, тиранії люди раптом одного дня повстали. Це такий хороший урок підарасам.
