Вихід американських військ з Афганістану – безумовно, історична подія.
Перемога середньовічного Талібану з його наскільки безстрашними, настільки ж безумними воїнами в гумових капцях з калашами – доконаний факт.
І головний підсумок цієї події – не провальний сценарій виведення військ, що призвів до хаосу евакуації та залишив сотні американців і десятки тисяч їхніх помічників в руках джихадистів.
І не перехід в руки Талібану сучасного американського озброєння на мільярди доларів, про яке союзницька Україна тільки мріє.
І навіть не відкриті ворота для економічної експансії Китаю, які ВЖЕ володіють афганськими покладами літію, міді та іншого.
Як на мене, головне в цій історії – фактичне повторення ефекту падіння Сингапуру в 1942 р, коли втричі менша японська армія на велосипедах взяла в полон 80-тисячний гарнізон британської твердині в Південно-Східній Азії.
Після цього міф про непереможну британську армію і всемогутню імперію в очах усіх азіатів одномоментно зник.
Навіть після перемоги західних союзників над Японією ніхто не був згоден знову жити під захистом Лондона.
Світ змінився тоді.
Змінюється він і зараз.
На наших очах.
Західна цивілізація переходить в оборону і скасовує зайві для неї проекти.
У цих обставинах ми маємо підтримувати союзницькі стосунки із США, як лідером Західного світу, куди ми прагнемо і з безпекових, і з економічних мотивів.
Але події в Афганістані мають розкрити нам очі: гей, українці, ви в дорослому і жорстокому світі, дитсадок і школа позаду, все залежить від вас самих.
Українська Армія, українська економіка і проєвропейська політика – понад усе!
*На фото – останній американський військовий, генерал Донахью, покидає Афганістан.
