В політиці цивілізованого світу працює бюрократія, а не пустопорожня балаканина, навіть якщо вона генерується на найвищому рівні.
Під час саміту НАТО в Брюсселі американський президент ставив його учасникам “дитячі питання”. Дивувався, чому Сполучені Штати повинні брати участь в захисті європейських країн, а ці країни – перш за все Німеччина – платять мільйони доларів Росії за газ. Обурювався, чому учасники НАТО не підвищують свої внески в бюджет організації.
Отже, поводився, як зазвичай. І спостерігачам залишається тільки гадати, чому Трамп обрав для спілкування з союзниками саме таку тактику? Намагається він таким чином лобіювати інтереси американських енергетиків і “видавити” “Газпром” з європейського ринку? Чи готується до зустрічі з російським президентом? Чи намагається поставити під сумнів ефективність НАТО – союзу, учасники якого “наживаються” на США? Чого він, врешті-решт, домагається?
Уже сам подібний аналіз помилковий. Трамп не ставить “дитячі питання”. Він – сам по собі дитя в політиці. Дуже далекий від політичних реалій чоловік, який з великими зусиллями запам’ятовує дві-три теми, які йому можуть бути цікаві. Державний діяч нового типу, який просто не вміє працювати з документами і тому змушений імпровізувати на кожній зустрічі. І до того ж – людина з вкрай обмеженим кругозором.
Спілкування Трампа в Брюсселі ще раз продемонструвало, що з кола питань, які пов’язані з євроатлантичною співпрацею, Трамп запам’ятав тільки тему російського газу в Європі і недостатніх виплат до бюджету НАТО. На ці теми він говорить весь час – нічого нового в його підходах не проявляється.
При цьому абсолютно не важливо, правий Трамп в своїх підходах чи ні – бо союзники реагують на його слова, але насправді не звертають на них ніякої уваги. Ніяких реальних важелів впливу на них у Трампа – ну якщо не брати до уваги його пости в твіттері – немає.
Тому важливо не те, що говорить Трамп, а то, що відбувається на рівні документів і домовленостей. Документи готує оточення президента, він навряд чи їх читає. Але саме в цих документах йдеться про прихильність принципу спільної оборони, розширенні інфраструктури НАТО, підвищенні боєздатності військ альянсу, засудженні Росії тощо.
Важливо, що учасники зустрічі в Брюсселі підтвердили євроатлантичні перспективи Грузії і України – хоча час, коли вони зможуть приєднатися до альянсу, поки що важко собі уявити. І все ж таки в політиці цивілізованого світу працює саме бюрократія, а не пустопорожня балаканина, навіть якщо вона генерується на найвищому рівні.
Саме тому не варто очікувати якихось особливих результатів від зустрічі Трампа і Путіна – хоча світові ЗМІ переповнені різноманітними прогнозами. Адже важливо не те, про що будуть розмовляти президенти. І навіть не те, про що вони можуть домовитися. І вже точно не те, про що скажуть на прес-конференції.
Значення має лише те, що вони можуть здійснити.
