Творець всіх світів інсталював кожному хлопчику від народження безумовну програму – програму захисту.
Себе, своєї матері, своєї сестри, брата, батька, дружини, коханої дівчини дітей і своєї землі. Саме дуже усвідомлена програма й робить нас тих, ким ми є – тобто мужчинами. Плата за право називатися мужчиною, бійцем, воїном може бути найвищою – Життя. Саме тому кожна поважаюча себе спільнота вважає за необхідне й обов’язкове вітати своїх захисників.
Вітати не просто так, а саме на парадах. Бо саме на парадах, так само, як і на війні, зростають збройні сили й зростає наша повага до них. Насамперед повага і любов до тих, хто сьогодні зі зброєю в руках боронить нашу Вітчизну від російського агресора і окупанта. Саме для них потрібні паради. Саме для нас потрібні паради. Для того, щоби ми на повний голос, на повні груди, від щирого серця могли сказати: «Слава українському воїну!».
Саме воїни у своїх парадних або бойових одностроях, але обов’язково з бойовими знаменами й нагородами на грудях мають урочистою ходою пройти по головних вулицях усіх наших міст. Але є й такі, хто споглядають на нас з неба. Саме їх ми повинні шанувати найбільше. Пам’ять про них, про їх родини та їх дітей, які залишились тут, на цій землі. В той час, як вони мовчазною ходою йдуть перед лицем Отця нашого небесного.
Слава Україні!
Огортаю вас серцем.
Не забуваймо про те, що ми сьогодні є там, де ми є тільки тому, що вони є там, де є вони.
