Марш був велелюдний і мирний.
Пройшла його повністю. Вниз по грушевського, вгору по інститутській, знову вниз…. Навіть майже не огризалася організаторам, які мене намагалися зігнати з проїжджої частини дороги бо “ми маємо показати організованість”.
Не знаю, хто там кому обіцяв організованість, але я, старая нєрвєная тітушка на це не заявлялась. На організованість в мирній ході Святослава ХОРОБРОГО. В часи тотального піздєца.
Ну і після оголошення віче з подальшим прийняттям резолюції я відхилилась від маршруту в бік найближчого генделя. Я не надто радикальна для віче Святослава Хороброго. Казав один знайомий кагебіст, який працював націоналістом, шо я – націонал-анархістка. Навєрноє да.
А загалом мені марш сподобався. Велелюдний такий…
Надія є.
