Я критично ставлюсь до ініціативи президента, але є в ній один позитивний сенс: вона доводить абсурдність ідеї люстрації загалом. І в цьому сенсі я її вітаю.
Як з політичної, так і з правової логіки, у ідеї Зеленського немає перспектив.
Підстав і підґрунтя для того, щоб піддати люстрації чиновників часів Порошенка — а оскільки йдеться про призначених і від 23 лютого, то і тих, хто прийшов до влади ще до нього, тобто відразу ж після Революції гідності — немає. Колись йшлось про люстрацію часів Януковича, все опиралось у моральне підґрунтя — смерть людей на Майдані. Це був кричущий привід, а тому треба було якось продемонструвати, що ця влада була злочинною, і тому її треба покарати. І не просто окремих людей, а владу як таку. Інша річ, що ми так і не побачили жодного вироку: те, що режим був злочинним, у судах так і не довели.
До того ж, тема люстрації була дуже популярна. Ніхто до пуття не розумів, що це, але всі кричали: «Давай люстрацію!». Це був такий же популярний суспільний запит, як і нинішній, продемонстрований на президентських виборах — на оновлення. «Давай радикальне оновлення!» Ось тому тоді й з’явився законопроект про люстрацію режиму Януковича, а зараз — Порошенка. Ось тільки за що? Зрештою, якщо комусь не подобається Порошенко, то його можна привести і під люстрацію за попереднім законом. А інші тут до чого? Чому багато чесних, нормальних, професійних та добросовісних людей мають підпадати під люстрацію?
І раз вже на те пішло, то чому немає люстрації чиновників часів Ющенка чи Кучми? Чому саме останні 5 років? Я вже не кажу про наявність тут політичної помилки як такої: нова ініціатива Зеленського — ще один привід згадати за реванш. Адже саме так це зараз виглядає: як спроба усунути всіх, хто прийшов до влади після Майдану.
Словом, імпровізація вийшла красива, але сама ідея нової люстрації та її наслідки непродумані. А тому мій прогноз — після виборів все це благополучно поховають. Та ось яким чином?
Як не парадоксально, та єдиний і головний сенс ідеї Зеленського — довести абсурдність люстрації як такої, а особливо на формальних підставах. Тож мені здається, що коли дискусія навколо ідеї президента доведе, що запропонований ним підхід є абсурдним, то постане питання — а чим тоді, з правової точки зору, це відрізняється від люстрації часів Януковича?
І ось тут ми підходимо до іншої теми. Давайте не забувати, що саме зараз Конституційний Суд розглядає справу про скасування попередньої люстрації. І питання лише в тому, коли і як оприлюднити рішення. Тож я би сказав так: весь цей хаос з обговоренням і критикою ініціативи Зеленського є прелюдією до поховання закону про люстрацію і цієї теми взагалі. Тому що буде доведено: сам собою підхід до люстрації на формальних підставах є і абсурдним, і нефаховим. Будь-який серйозний, не заангажований політичний фахівець скаже — і про це говорили раніше, хоч і боялись відверто: закон про люстрацію, ухвалений в 2014 році, антиконституційний, і суперечить демократичним принципам і цінностям, європейським зокрема. Своїми діями Зеленський просто допоможе суспільству дійти до цього висновку, а також полегшить роботу Конституційного Суду, який може з полегшенням через певний час винести свій вердикт про неконституційність люстрації – байдуже, часів Януковича чи Порошенка. Ну не можна карати людину за те, чого вона не робила — виходячи тільки з того, що була при посаді за поганого президента.
І ні, це ніяк не зациклення на відміні люстрації, а просто логічне продовження ідеї оновлення. Мовляв, хотіли оновлення? Ось маєте — революційне, радикальне. І тих, хто вітатиме такий підхід, може бути куди більше, ніж тих, хто вбачатиме в ньому реванш.
Ось тільки чи задумувались вони, що коли геть тих, і геть інших, то хто прийде натомість? Зі студентської лави брати людей? Подейкують, і я особисто підозрюю, що той, хто запропонував Зеленському ідею люстрацію, мав ще і прихований мотив — позбутися клятих лібералів (ось як Абромавичуса чи Данилюка), які зараз займають досить важливі позиції в новій команді. Це було б найгірше, що тільки могло статись.
