Чому корисно цікавитися історією України? Аби зрозуміти, чому за Порошенка вписуються адекватні націонал-демократи.
Біографії таких різних людей, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл, князь Володимир, король Данило – суперечливі. Демократів у нинішньому розумінні серед них узагалі дещиця. В різний час ці люди стояли на позиціях, які з точки зору патріота не були патріотичними.
Господи, Махно був із більшовиками! Проте рано чи пізно прозріння наставало. Мазепа припинив крутити з царем Петром. Петлюра забив на соціалізм і лівацтво. Володимир охрестив Київську Русь. Чорновіл був комсомольцем, а пішов у дисиденти. Словом, через терени до зірок, але – через терени.
Порох був вірним не нашого патріархату – і його судять за Томос. Порох був із ригами – риги ж його і судять. Порох довго крутив між вашими й нашими – став нашим, хоч трошки з запізненням.
Ви уявляєте розворот Мазепи знову до Петра? Ви бурчите на Мінськ – але ж Петлюра пішов на невигідний для частини України союз із Пілсудським проти більшовиків. Ви не згодні з Томосом – але не ставите під сумнів хрещення Русі, по суті – України.
Висновок: попри всі питання до Порошенка варто їх зняти станом на тепер. Бо люди роблять помилки. Я лідер тут. Але краще помилятися і формувати державницький порядок денний, ніж тупо, щиро, безпомильно працювати на ліквідацію України. Як Зеленський, Єрмак, брат Єрмака і всякі різні батрахоміоарахамії. Якось так.
