80-річчя Мюнхенської конференції нагадує про ганебну сторінку історії Європи ХХ століття

80-річчя сумнозвісної Мюнхенської конференції нагадує про ганебну сторінку в історії Європи ХХ століття, яка стала символом недалекоглядності та зради і зрештою прологом до найжорстокішої війни. На жаль, в Європі ця дата пройшла практично не поміченою. Мабуть, тому що наводить на історичні паралелі із сучасністю, від яких хотілося б сховатися. Або як страус – голову в пісок.

В Україні «уроки Мюнхена» актуалізувалося у 2014 році, коли ми на власній шкірі в здивованому шоці відчули схильність демократичної Європи до опортунізму та запопадливості перед агресивною вульгарною силою.

Женева у квітні, Нормандія у червні, Мінськ у вересні 2014 і нарешті знову Мінськ у лютому 2015 років – хронологія і географія шляху до здачі України демократичним світом, зокрема й Будапештськими гарантами нашої безпеки і територіальної цілісності.

Вкрай обмежені і радше символічні політичні та економічні санкції – це все на що спромоглася старенька Європа, яка ще й не соромиться постійно  наголошувати на своїх «великих втратах заради України» та підштовхувати українців до «мінського порозуміння» з Путіним. Ну майже як Чехословаччину до порозуміння з Гітлером.

Безліч разів за ці роки ми нагадували нашим західним партнерам про помилковість і шкідливість політики умиротворення агресора для них самих, їхніх власних стратегічних інтересів та довгострокової безпеки і миру в Європі. Про те, що це дорога в нікуди, від якої програють усі.

Однак сподівання умиротворити знахабнілого шантажиста за рахунок малої і далекої жертви, в даному разі – України, Грузії, Молдови, виявляється таким спокусливим. Адже, як і в 1938 році, не хочеться бачити правду. Не хочеться визнавати, що принесення малої жертви лише розпалює апетит агресивного хижака.

А крім того, чому б не мати Україну як добровільний бастіон Європи на сході, але «на шару» – без визнання геополітичної ролі України, без вдячності та жодних зобов’язань.

Водночас, як і тоді, хочеться виглядати мудрими «голубами миру» і апологетами «діалогу і порозуміння», що уберігають Європу від ескалації та загроз війни.

Тож генетична хвороба «мюнхенської змови» не лише не подолана, а й схоже на порозі нового небезпечного рецидиву. Вже 8 жовтня у Страсбурзі європейські депутати у ПАРЄ «заради підтримки діалогу» готуються до новітньої зради принципів і цінностей – створення прецеденту зняття навіть символічних санкцій з Росії за її агресію проти України та окупацію наших земель.

Піддаючись шантажу несплати внесків або й виходу Росії з Ради Європи, депутати з країн «оплотів демократії» в Європі можуть капітулювати й створити умови для тріумфального повернення делегації Росії в ПАРЄ без виконання жодних резолюцій та умов Асмблеї. Чим поставлять саму Раду Європи на грань свого ціннісного і світоглядного краху.

Сумний вийде символ 80-річчя Мюнхенської зради. Можливі наслідки відомі з історії…


Загрузка...