Мені дуже не хочеться хвалити уряд, парламент і президента.
Ну нема за що хвалити, треба критикувати і критикувати безперестанку. Дуже мало зроблено порівняно з тим, що треба, і я сам таких критичних статей написав із десяток.
Але, від зворотнього, коли я чую, що нічого не змінилося, що#всепропало і #зрада, так і хочеться розпочати довгий-довгий перелік про прозорі закупівлі, про відкриття реєстрів, про дерегуляцію, про бюджети громад, про армію, про внутрішні зміни в міністерствах, про вакцінацію, про поліцію, про субсидії, про ринок газу, про очистку банківського сектору, про скасування сотень обмежень в різних галузях, про порти, про корпоратизацію Укрзалізниці, про автономізацію університетів, про макроекономічну стабілізацію… А потім в якийсь момент розумієш, що те все марно, що співрозмовник слів таких не знає. І для нього існує єдиний аргумент: долар був по 8, а став 23.
От за це я ненавиджу Януковича ще більше: штучно тримаючи курс при високій інфляції, він заклав ту бомбу, яка зруйнувала мозок всіх, хто погано вчився в школі.
