Зручно робити вигляд, що Медведчука не існує, але від цього він не зникає

Прочитав як всі з подивом і гнівом коментують спільну фотографію представника України в Мінській контактній групі нардепа І. Геращенко та… ще одного представника України, якого уповноважив президент займатися у тому ж Мінську питанням обміну полонених – В. Медведчука.

Власне, я не розумію, чого і як це все дивує? Ви вперше дізналися, що Медведчук у Мінську працює в групі з питання обміну полонених? Так це, наче, не є страшенною державною таємницею. Всі і так про це знають. Причому, знають давно.

Так само всі знають, що участь Медведчука – це одна з умов того, щоб ці перемовини відбувалися і іноді когось із наших заручників відпускали. Також всі знають, чому це відбувається саме так, і чому «інша» сторона бажає бачити перемовини саме у такому форматі.

Ну і, знову ж таки, ні для кого не є секрет, що Медведчук з’являється у Мінську одночасно з іншими офіційними переговорниками від України (такими як, наприклад, екс-президент Л. Кучма або І. Геращенко). Тож тим більше нікого не має дивувати, що іноді вони можуть бачитися.

Знаєте, це ж так зручно – робити вигляд, що жодного Медведчука немає, що він не бере участь у жодних перемовин, що він не представляє Україну та її президента – допоки його не видно. Аж тільки він з’являться на фотографії – і все, страшенний скандал. Ви серйозно? Тобто, може бути все, що завгодно, допоки воно не зафіксовано на фотографіях?

Зверніть увагу, що антимайданівська аудиторія точно так само реагує на фігуру І. Геращенко. Як говориться, те саме, тільки з точністю до навпаки.

Українці, тим самим, начебто говорять політикам: «робіть все, що хочете, але не показуйте нам – у нас дуже вразлива психіка».

Я цієї логіки все одно не можу збагнути. Є Мінські домовленості, зміст яких, загалом, всім відомий. Є постійні перемовини, щодо умов їх реалізації, що також, загалом, відомо всім. Ніхто не приховує прізвища «переговорників». Більш-менш відомо, про що вони говорять. Відомо, що одним із ключових питань залишається проблема виконання одного з перших пунктів – питання обміну полонених. Зрозуміло, що велика кількість політиків хочуть «піаритися» на цій темі. Відомо, як організовано переговорний процес, і хто бере у ньому участь.

І тут – чергове «відкриття», подібне за своїм рівнем відкриттю, що «Волга впадає в Каспійське море». Здається, комусь просто закортіло роздмухати чергову липову «сенсацію».

Хочете я остаточно «зірву покрови»? Вже кілька років Україну в Мінську представляє Медведчук, займається там питанням обміну полонених, і робить це за дорученням українського президента. Власне, сам президент це підтвердив понад рік тому під час власної прес-конференції.

У чому сенсаційність? Чи простіше займати позицію «голова у піску» і ігнорувати все, що відбувається довкола?


Загрузка...