Життя під "Рускім міром"

Розмовляли учора з родичами, які живуть у Стаханові Луганської області. Місто під “Русским миром”.

У вівторок його було обстріляно чи то артою, чи то мінометами. Влупили практично по центру – район “Ромашки”, Олімпійської, Леніна. Із жертвами.

Що найцікавіше – до лінії розмежування – щонайменше 23 км. Гаубиця Д-30, основний інструмент атрилерійської війни, б`є на 21,9 км. Але їх в окопах не тримають – їм потрібно хоча б на 3-4 км углибині знаходитися.

Теоритично могли стріляти самоходні гаубиці 2С1 «Гвоздика» або 2С3 “Акація” – вони броньовані, їм, якщо порушити усі статути й ризикнути сісти у тюрму і на передову можна висунути. Але перша стріляє максимум на 15, а друга – на 18 км.

120-мм міномет 2Б11 не дістає далі ніж 9 км. навіть сучасним керованим боєприпасом.

Залишається думати, шо спеціально, аби обстріляти хрущовки на “Ромашці” злі “укри” підвезли або 2С5 «Гіацинт-С», або 2С7 «Піон». Щоправда, якби ці “квіточки” разок пальнули, то знесло б півміста. Та й не сховаєш 46-тонну десятиметрову дуру від пильного ока ОБСЄ.

Чомусь меня терзают смутние сомнения(с) що тут злі “укри” не при справах. Тоді незрозуміло: дехто нас що, усіх за ідіотів тримає? У російських спецслужб відверта криза. Прості речі розучилися робити. Хоча…

Хоча що з них узяти: це за часів СРСР у вишах сиділи спеціальні офіцери КГБ, які приглядали для служби перспективних студентів, не лише благонадійних, але й розумних.

А зараз у ФСБ набирають по знайомству – племінників, синочків, онуків, коханців та коханок і синочків коханок та коханців… Тих, кого покійний дід “Гасан”, наш сарий радгоспний електрик називав “салістами”. У сенсі – за сало повивчалися та за сало на роботу потрапили.

От і виходить на виході (вибачте за тавтологію) гуано.

Людей тільки жаль…