Заборона чиновникам критикувати владу перестала бути можливою

Постанова уряду про заборону чиновникам критикувати владу.

По-перше, вона не може бути виконана, оскільки не передбачає санкцій за порушення. Будь-який чиновник, якого буде покарано чи звільнено за критику влади, залюбки оскаржить це рішення в суді. Тому юридично цей документ – просто абсурдне побажання і нічого більше.

По-друге, численні імперативи Постанови стосовно того, як повинен і як не повинен поводитися чиновник, – це безглузде дублювання закону “Про державну службу”, п’ята стаття якого як раз і регулює це питання:
” Державний службовець повинен:
сумлінно виконувати свої службові обов’язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,
дотримуватися високої культури спілкування;
не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам
державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного
службовця.

Отже, Кабмін сам вчинив зловживання, оскільки витратив робочий час службовців, що готували документ, на мильну бульбашку. Очевидно, що урядовці не читали чинного регуляторного акту, тому і видали новий.

Єдина радість – антикритиканська постанова уряду не стосується депутатів. Оскільки вони, за законом, не є держслужбовцями, а ранг їм присвоюється лише по завершенню каденції. Отже, депутатам можна, парламент залишається “місцем для дискусій”.

UPD: Але найголовніше – що ця постанова є незаконною, бо прямо заперечує норми ЗУ “Про доступ до публічної інформації”. Стаття 11. “Захист особи, яка оприлюднює інформацію”, говорить, що “посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов’язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю”.

Отже, “утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їхніх посадових осіб;”, “нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням державним службовцем своїх обов’язків” – вимоги, за які її автори мають понести ще й відповідальність.

Ольга Червакова

 

Загрузка...