Як чиновники, наповнюючи тільки свій сімейний бюджет, б’ють по доходах громадян

Виробники і фермери не мають доступу до життєво необхідних грошових потоків, а чиновники, структуруючи і наповнюючи тільки свій сімейний бюджет, удару завдали не тільки підприємствам малого і середнього бізнесу, але й доходам громадян країни, такого не було навіть у лихі дев’яності.

У пересічних українців ці ігри викликають серйозне занепокоєння і все більшу кількість запитань, зокрема: коли прикриють кримінальні схеми виведення капіталу з країни, коли буде зупинено штучну ліквідацію банків, чому насамперед бідніють малозабезпечені громадяни – пенсіонери та отримувачі субсидій, а у вузької групи високооплачуваних чиновників зарплати рекордно злетіли вгору?

Судіть самі: у відповідності з методологією ООН, встановлено межу бідності на рівні 5 дол. на день, а у нас в Україні прожитковий мінімум цьогоріч ледь дотягує до 1,63 дол. на день, тобто більш ніж утричі менше встановлених у світі норм.

Також за цими міжнародними нормами за межу бідності кожен громадянин потрапляє тоді, коли отримує на місяць суму, меншу від 150 дол., включаючи витрати не лише на харчування, а й витрати на комуналку, проїзд та інше.

Тому сьогодні близько 90% українців живуть у бідності, позаяк витрачають 62% і більше своїх доходів на основні потреби. У зв’язку з цим науковий співробітник відділу економічної соціології Інституту соціології НАН України Віталіна Буткалюк сміливо стверджує, що бідність в Україні носить масовий характер за охопленням і глибиною проникнення.

Здавалося б, у цих важких соціально-економічних умовах уряду треба масштабно і цілеспрямовано стимулювати розвиток самозайнятості, а також малого і середнього бізнесу.

Однак у країні все давно зрозуміли, що створення тепличних умов для валютних спекулянтів, виведення грошей з реального сектору вітчизняної економіки, руйнування і монополізація державними банками національного фінансового ринку – це далеко не повний перелік “досягнень” фінансово-економічного блоку Кабміну.

І хоча справедливості заради треба визнати, що за останні місяці зміцнення гривні зробило гру на різниці процентних ставок менш привабливою і такою, що перестала приносити внутрішнім і зовнішнім спекулянтам колишні надвтгоди за операціями керрі-трейд, проте спекулятивні стратегії у нас ще не добігли свого фіналу. “Жирні коти” продовжують добре заробляти з “повітря”, а в цей час українське виробництво невблаганно загинається. Так, за даними Держстату, промислове виробництво в Україні продовжило скорочуватися і від початку нинішнього (2017) року впало ще на 0,7%.

Не може аналітиків та експертів не турбувати той факт, що спекулянти останнім часом почали активно позбавлятися від наших облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на вторинному фондовому ринку. При цьому їхня колишня стратегія змінилася із середньострокового інвестування на короткострокові спекуляції, і купують вони їх, наприклад, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якщо ці цінні папери продаються з великим дисконтом. Потім спекулянти прагнуть продати ці облігації на вторинному ринку, зафіксувавши прибуток. І це своєю чергою створює ще більш несприятливу ситуацію для нашої національної валюти.

Те, що відбувається, це що за гра?! Адже тут знищення малого і середнього бізнесу, тут масштабне розкрадання державних грошей та банківських депозитів приватних вкладників, тут виведення коштів за межі України тощо. Коли ми нарешті дізнаємося про об’єктивні результати прокурорських перевірок і досудових розслідувань: наприклад, найбільш гучних банківських крахів, про які доповідалося генеральному прокурору України Юрію Луценку та які обговорювалося на засіданнях Кабміну?!

Цього теж треба вчитися, а також впроваджувати в діяльність Генпрокуратури і держрегуляторів досвід західних партнерів з країн з якісними економіками, де головна мета таких перевірок і розслідувань – вдосконалення наглядової практики шляхом роботи над помилками. Це як у медицині: обов’язкове звірення діагнозів закріпленого лікаря з висновком патологоанатома при летальному результаті хвороби. Може, тоді ми дізнаємося, хто конкретно фактично висушив українську економіку, віддавши її на поталу валютним спекулянтам і нечесним на руку чиновникам. А виробники і фермери як не мали доступу до життєво необхідних грошових потоків, так і не мають досі.

Таким чином, чиновники, структуруючи і наповнюючи тільки свій сімейний бюджет, удару завдали не тільки підприємствам малого і середнього бізнесу, але й доходам громадян країни. Такого не було навіть у лихі дев’яності. Звичайно, боротися з незаконним збагаченням у владі можна і потрібно, насамперед шляхом посилення відповідальності винних і суворим дотриманням принципу невідворотності покарання за скоєні злочини. Інакше – колапс.