Вивчаючи історію з’ясовується, що історичний комунізм – це одна з протестантських практик

Чим більше вивчаю історію Реформації, тим більше запевняюсь, що історичний комунізм – це одна з протестантських практик, подальший розвиток реформістських ідей.

Або, якщо казати більш обережно, одна з протестантських єресей – через зміщення акценту на спасіння спільнотою (процвітання спільнотою) та викоренення з неї грішників (щоб не потягнули до низу інших), характерна:

– активізмом (шукання дієвих способів реорганізації суспільства),

– прагненням одноманітності (намагання застосувати одну модель та цінності для всіх, засуджуванням вселяких «аномалій»),

– прагненням гомогеннізації (зменшенням відмінностей, освідченням мас, увідповідненням цих мас до стандартів, якими керувалися «кращі»).

Це дається в знаки, насамперед, стилістично: наскільки особи з гравюр кальвіниських часів схожі на фотографії часів троцкіських – тиж самі бородки, очечки, френчи та ротаційні машини – з невгамовним потоком пропаганди, настільки сучасні проповідники зі сцени схожі на комсомольців піздньорадянських часів, з їхньою удаваною (або щирою) натхненністю, костюмами, краватками, та тяжінням до привелійованного споживацтва.

Недарма, сучасні ідеологи Евросоюзу окопалися, переважно, у Франкфуртській школі неомарксизму, з її новим прочитанням історичного матеріалізму: коренями п’ють з тієї самої землі.

Працюйте з джерелами. Там усі таємниці та відкриття.


Загрузка...